Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДФСУ у листі від 28.10.2015 р. №22839/6/99-99-19-03-02-15 роз'яснила: якщо умовами договору оренди передбачено, що кошти у вигляді гарантійних платежів (внесків) зараховуються в оплату лізингових (орендних) платежів, то ця сума гарантійних платежів (внесків) збільшує базу оподаткування ПДВ у орендодавця. При цьому податкові зобов'язання у орендодавця та податковий кредит у орендаря визначаються на дату, визначену пунктом 187.1 та пунктом 198.2 ПКУ відповідно.
Якщо ж умовами договору оренди передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань та підлягають поверненню орендарю в кінці терміну дії договору, то ця сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у орендодавця. Податкові зобов'язання орендодавцем та податковий кредит орендарем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.
Якщо ж гарантійний платіж (внесок) спочатку виконував функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань за договором, а потім спрямовується в рахунок оплати лізингових (орендних) платежів, що має бути обумовлено додатковою угодою до договору, на дату зміни напряму використання гарантійного платежу (внеску) (дата укладення додаткової угоди до договору) орендодавець повинен нарахувати податкові зобов'язання на суму отриманих гарантійних платежів (внесків). Орендар при цьому на зазначену дату матиме право на формування податкового кредиту, за умови реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та виконання інших правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ПКУ.
