Чи треба доводити право на бюджетне відшкодування з ПДВ?

Коментар до листа Мінфіну від 21.07.2017 р. №11310-09-10/19633 та листа ДФС  від 10.10.2017 р. №3447/4/99-99-14-02-02-13

Раніше ми коментували листи ДФСУ та Мінфіну щодо документального підтвердження права на податковий кредит. Тепер з'явилися листи з пов’язаною проблемою – підтвердженням права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Якщо податкового кредиту у звітному періоді більше, ніж податкового зобов’язання, у платника ПДВ з’являється право на бюджетне відшкодування. Правила його реалізації затверджені ст. 200 ПКУ, і кількість документальних перевірок такого права на сьогодні обмежена. Про це також читайте тут.

Тому податківці хвилюються за реальність операцій, за якими надаватиметься таке бюджетне відшкодування.

В коментованому листі податківці зазначили, що за п. 200.4 ПКУ  бюджетному відшкодуванню підлягає  частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі ПДВ, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Отже, може виникнути ситуація, коли платник ПДВ користується правом на податковий кредит за датою здійснення "першої події" - перерахування авансу контрагенту за майбутню поставку. Але такі аванси не завжди закриваються реальними поставками товарів/послуг.

Податківці вважають, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині ПДВ). При цьому, на їхню думку, слід враховувати також послідовність виконання (завершення) господарських операцій:

• перерахування коштів постачальнику;
• адекватне виконання ним відповідних поставок по факту.

Приклад. Платник ПДВ перерахував іншому платнику ПДВ аванс за товари. Покупець скористався правом на податковий кредит та бюджетне відшкодування за зареєстрованою податковою накладною. Далі цей товар не був поставлений постачальником, пройшов строк давності і покупець списав дебіторську заборгованість за авансом на витрати. 

Для податківців це означає, що, хоча ПДВ і було сплачено постачальнику «живими» грошима, і постачальник визнав податкове зобов’язання з ПДВ з такого авансу, права на податковий кредит і бюджетне відшкодування у покупця немає. Причина: на момент спливу строку позовної давності аванс за товари отримав статус безнадійної заборгованості. Він вже не буде погашений поставкою товарів, отже, на думку податківців, порушуються умови надання права на податковий кредит, встановлені ст. 198 ПКУ. 

З цього питання податківці вирішили заручитися позицією Мінфіну коментованим листом.  Поки що на нього ДФСУ відповіді не отримала (принаймні, вона ще не була опублікована). Але у листі  від 21.07.2017 р. №11310-09-10/19633 Мінфін вже зупинявся на правилах розрахунку бюджетного відшкодування, про які йшлося у листі податківців.

Мінфін нагадував, що діюча СЕА ПДВ вже встановила кілька обмежень саме з метою упередження неправомірного відшкодування ПДВ.

Зокрема, від’ємне значення підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі ПДВ в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ПКУ на момент отримання декларації. До того ж  за допомогою правил СЕА ПДВ забезпечується відповідність сум нарахованого та сплаченого ПДВ, оскільки суми ПДВ гарантуються грошовими коштами.

Якщо виходити з цих висновків, то Мінфін не бачить перешкод щодо формування бюджетного відшкодування з ПДВ за авансами, незалежно від подальшої долі такого авансу. Сподіваємося, що такою ж лояльною буде і відповідь на коментований лист ДФСУ.

 ****

Читайте також:

• Строки позовної давності не стосуються порядку відшкодування ПДВ
• ДФСУ про механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру
• Врахування показників уточнюючого розрахунку з ПДВ в інтегрованій картці платника та СЕА ПДВ
• Заповнюємо уточнюючий розрахунок з ПДВ у разі збільшення суми бюджетного відшкодування
• Як взаємодіятимуть органи ДФС у процесі бюджетного відшкодування ПДВ