Відповідно до глави 2 розділу XIV ПКУ сільськогосподарські товаровиробники у 2012 році продовжують застосовувати спеціальний режим оподаткування у вигляді сплати фіксованого сільськогосподарського податку.
Платниками фіксованого сільськогосподарського податку (далі — ФСП) можуть бути лише сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Статтею 14 ПКУ визначено поняття «сільськогосподарська продукція» та «сільськогосподарський товаровиробник».
«Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) з метою глави 2 розділу XIV цього Кодексу — продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання».
«Сільськогосподарський товаровиробник з метою глави 2 розділу XIV цього Кодексу — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання».
Платники ФСП звільняються від сплати окремих податків і зборів, у т. ч. земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ними для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Таке звільнення передбачається статтею 282 розділу XIII «Плата за землю» та статтею 307 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.
Основним документом, що регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України. Залежно від цільового використання, він визначає певні категорії земель. Це, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські угіддя), землі житлової та громадської забудови, оздоровчого та рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення, водного фонду, землі промисловості, транспорту та іншого призначення.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування сільгосппідприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільгосппродукції, а й для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
— сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги);
— несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи, прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільгосппродукції, землі тимчасової консервації тощо).
Тому сільгосппідприємства — платники ФСП не сплачують земельний податок за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для товарного сільськогосподарського виробництва. За земельні ділянки, які надані не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельний податок сплачується на загальних підставах. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Плата за землю, як загальнодержавний податок, справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Проте звільнення платників фіксованого сільськогосподарського податку від сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Податковим кодексом не передбачено.
Крім того, якщо платник ФСП — власник землі чи землекористувач надає в оренду земельні ділянки, окремі будівлі (їхні частини), то земельний податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах.
Платники ФСП у податковій звітності з земельного податку відображають земельні ділянки, що використовуються ними для сільськогосподарського товаровиробництва і суму пільги зі сплати земельного податку за такі земельні ділянки та земельні ділянки, що не використовуються для сільськогосподарського товаровиробництва, за якими вони визначають нараховану суму земельного податку.
