У п. 2 розд. ІІІ НП(С)БОДС 135 зазначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. На думку автора, в нашому випадку йдеться саме про такі витрати, і визнавати їх слід у періоді здійснення, без прив’язки до доходу.
Але ці витрати слід кваліфікувати. Залежно від облікової політики підприємства і напрямку витрат, зазначених у наказі на проведення наради, є два варіанти.
Згідно з пп. 5.5 розд. ІV НП(С)БОДС 135 до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на вдосконалення технології й організації виробництва.
Разом з тим загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо) відносяться до адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16).
Документальне оформлення
Законодавством не передбачено певного переліку документів для підтвердження зв’язку виробничої наради з діяльністю підприємства. Тому пропонуємо скористатись листом Міндоходів від 25.10.2013 р. №14054/6/99-99-19-03-02-15, у якому наводився приблизний перелік документів для представницьких витрат:
- наказ про проведення офіційного прийому, запрошення представників (делегацій) та їх відповіді;
- кошторис витрат;
- звіти про проведений захід;
- акти виконаних робіт (витрати на транспортне забезпечення, забезпечення перекладачем, якщо такий не перебуває в штаті тощо), накладні на відпуск продукції, товарів зі складу тощо та інших належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують понесені витрати.
Нагадаємо, що визначення представницьких витрат надано Наказом №1026.
Відповідно до п. 2 Наказу №1026 представницькими вважаються витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.
До представницьких належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях.
Звучить знайомо, чи не так? Отже, на нашу думку, виїзну нараду цілком можна оформити аналогічними документами.
Оподаткування ПДФО, ВЗ та ЄСВ
Доходи, які отримують учасники наради, різного виду, та й самі учасники можуть бути різними. Тож, розглянемо їх окремо.
Навіть, якщо послуги перекладача не знадобилися, то залишаються звичайні для таких випадків витрати: харчування, проживання, проїзд.
І це дуже схоже на гарантії, наведені в ст. 121 КЗпП для працівників, які спрямовуються у відрядження (хіба що харчування замінюється на добові). А відрядні витрати, як відомо, не оподатковуються.
Але не поспішайте. Для не оподаткування такі доходи повинні бути відповідним чином документально підтверджені. І поширюється ця пільга в оподаткуванні, дійсно, лише на доходи, надані власним працівникам, спрямованим у відрядження. А не на всіх, тим більше, сторонніх підприємству фізосіб.
Отже, коли йдеться про проведення підприємством за місцем його знаходження виробничої наради, власні працівники, які приймають в ній участь, не перебуватимуть у відрядженні. Тому для них пільги в оподаткуванні немає.
Та, навіть, якщо на нараду приїдуть працівники інших юросіб, приймаюча сторона не зобов’язана за законом фінансувати їх харчування, проживання та проїзд (це має зробити їх роботодавець). Тому і тут пільги не буде (хіба що ці витрати компенсує приймаючій стороні їх роботодавець).
А що ж буде? А буде – додаткове благо (або, як варіант, інший оподаткований дохід). Так, навіть для власних працівників.
Ось роз’яснення податківців:
Нагадаємо, що відповідно до пп. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються отриманий ним дохід як додаткове благо, зокрема, у вигляді:
- вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;
- вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств.
Отже, і витрати у вартості використання житла учасників наради теж розглядатимуться як додаткове благо. А якщо серед таких учасників будуть іноземці, корисно буде прочитати це роз’яснення податківців.
Як можна буде захиститися від оподаткування? Відмовитись від персоніфікації доходу і зробити таким чином, щоб порахувати його точну суму на конкретну фізособу було неможливо.
Звісно, з витратами на проживання так не вийде. Дохід у вигляді оплати номерів у готелях для учасників виїзної наради є персоніфікованим. Оскільки відповідно до п. 4.1 Правил №19, номер (місце) в готелі надається споживачу при пред'явленні паспорта або іншого документа, який засвідчує його особу.
А ось із витратами на харчування та проїзд – цілком. Якщо замінити персональні замовлення в ресторані на «шведський стіл», а персональний транспорт з водієм – на автобуси тощо.
Якщо ж так не персоніфіковано оформити та організувати не вийде, то оподаткування не уникнути. Тому для відображення в ф. №1ДФ доходу та утриманого з нього ПДФО в ВЗ підприємству – організатору виїзної наради необхідно отримати копію довідки від кожного учасника з метою його персоніфікації.
При цьому слід пам’ятати, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування ПДФО є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою, наведеною в п. 164.5 ПКУ.
Крім того, вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16 підрозділу 10 розд. XX ПКУ).
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний сплатити до бюджету ПДФО в повному обсязі відповідно до порядку, визначеного ст. 168 ПКУ. Оскільки дохід не грошовий, то сплатити ПДФО і ВЗ треба буде не пізніше наступного дня його надання (виплати). Тобто сплатили за певну особу (її проживання, харчування, проїзд) або надали цей дохід із його післяоплатою – не пізніше ніж на наступний день слід сплатити ПДФО та ВЗ.
А ось ЄСВ на такий дохід, на нашу думку, не нараховується. Адже базою нарахування ЄСВ для платників, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону «Про оплату праці» та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). Тобто, додаткового блага в цьому переліку немає.
***
Читайте також:
- Чи можна не оподатковувати ПДФО витрати на харчування в ресторані?
- Як відображати в бухобліку представницькі витрати?
- Представницькі витрати на прийом іноземних делегацій можна включати до складу витрат
- Витрати на представницькі заходи для прийому вітчизняних делегацій можна віднести до податкових
- Чи є вода, кава, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця для працівників, додблагом?