Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Трудове законодавство визначає виплату, яку традиційно називають авансом, як заробітну плату за першу половину місяця.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці», розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із профкомом чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але «не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника».
Як видно з наведеного, законодавство встановлює лише вимогу щодо мінімального розміру так званого авансу — це оплата за окладом за час, фактично відпрацьований у першій половині місяця.
Відповідно роботодавець повинен мати локальний нормативний акт (наказ, розпорядження керівника тощо), що визначає розмір виплати зарплати за першу половину місяця.
Загалом відповідальності за відсутність такого нормативного акта немає, однак довільне нарахування авансу у великих розмірах може призвести до перевиплати заробітної плати, наприклад у випадках, коли працівник звільняється до закінчення такого місяця або другу половину місяця перебуватиме на лікарняному чи у відпустці без збереження зарплати. До того ж працівники можуть висловити невдоволення малими або навіть нульовими сумами заробітної плати за другу половину місяця.
Тому будь-якому підприємству бажано мати колдоговір чи спеціальний акт роботодавця з цього питання, розроблений згідно з наведеним вище порядком (погоджений із профкомом або представником трудового колективу). Якщо колективний договір або зазначений нормативний акт передбачають виплату авансу у розмірі 70 — 80% від місячної зарплати, то, на наш погляд, порушення законодавства про оплату праці не буде.
Нагадуємо також, що, згідно з ч. 1 ст. 24 згаданого Закону, строки виплати зарплати також визначаються колективним договором або аналогічним актом роботодавця. При цьому строки виплати зарплати за першу половину місяця не повинні перевищувати 7 днів після закінчення такого розрахункового періоду. Отже, у згаданому нормативному акті доцільно визначити не лише розмір і порядок обчислення зарплати за першу половину місяця, але й строки виплати зарплати.
Не слід забувати і про необхідність утримання та сплати ПДФО (пп. 168.1.2 ПКУ), а також сплати ЄСВ (абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ (1)) при виплаті авансу.
--1--
Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Олексій Кравчук
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї новини можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату , вартість пакету «Мій асистент» становить лише 199 грн/міс
Передплатити
