Держпраці зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Частиною шостою статтею 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що під час воєнного стану не застосовуються норми статті 73 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України “Про відпустки”. Таким чином особливістю надання відпусток під час дії воєнного стану є те, що святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), враховуються.
Що стосується права одинокої матері на відпустку, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки» у разі набуття дитиною повної цивільної дієздатності, то слід врахувати таке.
- На відпустку має право одинока мати, що має дитину віком до 18 років.
- Відповідно до діючих законодавчих актів дитиною вважається особа до досягнення повноліття – 18 років :
Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до цієї особи, вона не досягає повноліття раніше (стаття 1 Конвенції про права дитини 1989 року (ратифікована постановою Верховної ради Української РСР 27 лютого 1991 року №789-XII).
Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» 26 квітня 2001 року №2402-III).
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Неповнолітньою вважається дитина віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
(Стаття 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року №2947-III)
- Відповідно до ст. 34 Цивільного кодексу України у разі реєстрації шлюбу фізичної особи до 18 років вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Згідно зі статтею 35 Цивільного кодексу України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.
Зазначені вище норми Цивільного кодексу України стосуються виключно набуття особою повної цивільної дієздатності, що не впливає на її сімейно-правовий статус.
Реєстрація шлюбу, оформлення трудового договору, реєстрація як суб’єкта підприємницької діяльності особи, що досягла 16 років, не анулюють її статусу дитини в розумінні сімейного законодавства. (див. вищенаведені норми).
Таким чином, відмова одинокій матері у наданні відпустки відповідно до статті 19 Закону «Про відпустки» з підстав набуття дитиною повної цивільної дієздатності є необґрунтованою. Така одинока мати має право на зазначену вище відпустку.