Роботодавець вирішив дізнатися у Мінекономіки про особливості оформлення роботи у вихідний день.
Зауважимо, що на сьогодні робота у вихідні дні компенсується так, як і до війни: працівникові надають інший день відпочинку або оплачують фактично відпрацьовані години у грошовій формі у подвійному розмірі згідно з правилами, встановленими ст. 107 КЗпП.
У листі від 25.12.2024 №4701-05/93342-09 Мінекономіки вказало, що відповідно до ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Спосіб компенсації працівнику роботи у вихідні дні (надання інших вихідних днів чи підвищеної оплати) визначається за згодою сторін трудового договору
У наказі про залучення працівника до роботи у зазначені дні роботодавцем має бути прямо обумовлено конкретний спосіб компенсації працівникові роботи у такі дні.
Зверніть увагу! Одночасно отримати й інший день відпочинку, і подвійну оплату за відпрацьований вихідний день не можна. Про це ми писали тут.
На правилах оплати роботи у вихідні дні Мінекономіки у листі не зупинилося. Тож ці деталі від редакції наводимо далі.
Як рахувати годинну тарифну ставку для оплати праці у вихідні?
Якщо працівнику встановлено погодинну оплату (тобто у фіксованому розмірі за 1 відпрацьовану годину), розрахунок оплати роботи у вихідні дні треба здійснювати виходячи з розміру годинної ставки у відповідному місяці. Причому якщо за роботу у вихідні дні працівнику не буде надано інший день відпочинку, то оплачувати години, відпрацьовані у вихідний день, треба буде у подвійному розмірі годинної ставки.
Якщо ж працівнику встановлено місячний оклад (тарифну ставку), то для визначення, скільки треба заплатити за відпрацьовані години у вихідний день, необхідно місячний оклад (ставку) працівника розділити на норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для структурного підрозділу або індивідуально для працівника (якщо він працює за індивідуальним графіком). Про це ми писали тут. При цьому якщо за роботу у вихідні дні працівнику не буде надано інший день відпочинку, то оплачувати години, відпрацьовані у вихідний день, треба буде у подвійному розмірі розрахованої оплати за 1 годину в такому місяці.
Як зазначати у табелі робочого часу роботу у вихідні?
Мінекономіки у листі нагадало, що Порядок обліку робочого часу працівників визначено наказом Держкомстату від 05.12.2008 №489.
Якщо працівнику не буде надано інший день відпочинку, а години роботи у вихідний день оплачуються у подвійному розмірі – ці години в табелі слід виділити. Для цього в такий відпрацьований вихідний день в табелі використовується умовне позначення «РВ» (або числовий код «06») і проставляється кількість відпрацьованих годин.
Якщо ж працівнику буде надано інший день відпочинку, то в цей інший день у табелі можна зробити відмітку «Ін» – інший невідпрацьований час, передбачений законодавством. Адже такий день не оплачується. А у відпрацьований вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі, тобто у ньому ставиться умовне позначення «Р» (або числовий код «01»).
Щодо норми тривалості робочого часу Мінекономіки повідомило, що загальна норма тривалості робочого часу залишається незмінною незалежно від того, на який місяць припадає день відпочинку. Це означає, що до видання наказу про залучення працівника до роботи у його вихідний день для такого працівника була встановлена норма тривалості робочого часу для місяця, на який припадає цей вихідний день (базова або індивідуальна). Ось цю норму (без жодних коригувань) ми і використовуємо для розрахунку оплати за 1 годину роботи в такому місяці.
При цьому можливі варіанти:
а) працівник мав відпрацювати в день, коли йому надали відпочинок, вісім годин (повний робочий час), а у вихідний він працював лише дві години. У такому випадку норму робочого часу працівник на шість годин не виконає і, відповідно, отримає меншу зарплату за фактично відпрацьований час. Що роботодавець на бажання може компенсувати іншими доплатами або премією;
б) працівник мав відпрацювати в день, коли йому надали відпочинок, чотири години (неповний робочий час), а у вихідний він відпрацював вісім годин. При цьому працівнику не встановлено підсумований облік робочого часу. Однак оплачуються ці «зайві» години в одинарному розмірі, в разі якщо сумарно за місяць кількість відпрацьованих працівником годин не перевищує базову тривалість робочого часу в цьому місяці (у працівника немає індивідуальної норми робочого часу);
в) працівник мав відпрацювати в день, коли йому надали відпочинок, вісім годин (повний робочий час), а у вихідний він відпрацював десять годин. При цьому працівнику не встановлено підсумований облік робочого часу. У такому випадку у працівника виникли надурочні години, які, якщо вони залишаться на кінець місяця, мають бути зазначені в підсумку саме як надурочні (відпрацьовані понад базову норму робочого часу й оплачені у подвійному розмірі (ст. 106 КЗпП);
г) працівнику встановлено підсумований облік робочого часу (і індивідуальну норму робочого часу на цей місяць). Ось тут все залежить від того, яким є розрахунковий період для такого обліку. Якщо розрахунковий період – місяць, то «зайві» години оплачуються у подвійному розмірі як надурочні, а не відпрацьовані години не оплачуються, все як зазвичай. Якщо ж розрахунковий період квартал або навіть рік, то в такому місяці ми оплачуємо фактично відпрацьовані години в одинарному розмірі, а доплату за надурочні години робимо у останньому місяці розрахункового періоду (за всі надурочні години такого періоду разом).