21 жовтня в Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл на тему «Охорона праці в умовах воєнного стану». Учасники обговорили, як війна змінила вимоги до безпечних умов праці, які гарантії залишаються за працівниками та яку відповідальність несуть роботодавці за порушення законодавства у цій сфері.
Адвокатка Олена Черевко акцентувала увагу на нещасних випадках на виробництві під час війни. Вона нагадала, що Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає нещасний випадок як обмежену в часі подію або раптовий вплив небезпечного виробничого фактора/середовища під час виконання трудових обов’язків, що спричинили шкоду здоров’ю чи смерть. Згідно із Порядком розслідування і обліку (постанова Кабміну від 17.04.2019 №337) подію можна кваліфікувати виробничою навіть тоді, коли її спричинила військова агресія, за одночасної наявності трьох умов:
- працівник діє в інтересах роботодавця;
- подія стається у робочий час/відрядженні/на території роботодавця;
- існує причинно-наслідковий зв’язок між подією та ушкодженням.
Адвокатка навела приклад: поранення охоронця підприємства під час ракетного обстрілу буде виробничим випадком, а травмування поза робочим часом у власних справах — ні.
Про будь-який інцидент працівник має повідомити роботодавця й надати докази;
Роботодавець протягом доби інформує Держпраці та військову адміністрацію, не пізніше наступного робочого дня створює комісію, за підсумками розслідування складає акт і впродовж трьох днів передає примірники потерпілому та заінтересованим особам.
Якщо акт не складають або його зміст оскаржується, звертаються до Держпраці; її рішення може бути оскаржене в суді.
Водночас Верховний Суд в одній із справ наголосив: пов’язаність випадку з виробництвом встановлює виключно комісія, суд замість неї цей факт не констатує.
Серед новацій воєнного часу - дія постанови Кабміну була поширена і на оформлених працівників, і на виконавців за цивільно-правовими договорами, ФОПів, членів фермерських господарств та фактично допущених до роботи; розслідування може проводитись дистанційно.
Але обов’язки роботодавця охоплюють не лише повідомлення і створення комісії, а й збирання доказів (табелі обліку часу, акти, пояснення, фото/відео, медичні довідки). Окремо спікерка відзначила перехід до нової моделі встановлення інвалідності/ступеня непрацездатності за наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» із залученням експертних команд.
Відповідальність роботодавця
На продовження теми нещасних випадків на виробництві В.Поліщук зосередилася на питанні відповідальності роботодавця. Вона звернула увагу на дві актуальні позиції Верховного Суду, що визначають межі такої відповідальності в умовах війни.
Перша справа — №939/1280/22 (постанова від 13.12.2023). Водій державного підприємства під час виконання службових обов’язків наїхав на вибуховий пристрій і загинув. Верховний Суд дійшов висновку, що роботодавець не несе відповідальності, оскільки порушень вимог законів «Про охорону праці» та Кодексу законів про працю не було встановлено. Суд підкреслив: підприємство вжило всіх необхідних заходів для забезпечення безпечних умов, а ризик був пов’язаний із бойовими діями та мінуванням території окупаційними військами.
Друга справа — №210/6142/23 (постанова від 22.01.2025). Працівник загинув на робочому місці внаслідок ракетної атаки, отримавши тяжкі опіки, несумісні з життям. Верховний Суд визнав, що смерть настала через воєнні дії, тому відшкодування моральної шкоди не може бути покладене на роботодавця.
За словами В.Поліщук, у таких випадках постраждалі або їхні родини мають право звертатися до суду з вимогами про компенсацію моральної шкоди, покладаючи відповідальність на державу-агресора. Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що такі збитки можуть відшкодовуватися за рахунок коштів, отриманих із фондів відновлення України, у тому числі міжнародної допомоги.
Модераторка підкреслила, що роботодавець звільняється від відповідальності лише за умови, якщо забезпечив безпечні умови праці: провів інструктажі, організував укриття, виконав вимоги законів «Про охорону праці» та КЗпП. Якщо ж ці заходи не були здійснені, саме роботодавець відповідатиме за порушення.
***
Читайте також: