Чи може підприємство (не державне і не комунальне) встановити своїми внутрішніми нормативними актами надбавки і доплати, які не передбачені чинним законодавством, та чи може воно встановлювати свої умови, розміри і порядок нарахування для передбачених законодавством надбавок і доплат (наприклад, надбавку за високу професійну майстерність за результатами атестації працівників за встановленою на підприємстві програмою)?
Федерація профспілок України повідомляє, що відповідно до статті 97 КЗпП умови запровадження та розміри надбавок і доплат установлюються підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємство) самостійно в колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Тому визначення переліку, розмірів та умов запровадження доплат і надбавок є виключним правом підприємства, яке реалізується під час переговорів між роботодавцем і профспілковим або іншим уповноваженим на представництво органом і закріплюється в колективному договорі.
Згідно із частиною другою статті 12 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» норми і гарантії, регламентовані зазначеним законом, КЗпП та іншими законодавчими актами України, є мінімальними державними гарантіями.
У зв’язку з цим роботодавець може розширювати перелік доплат і надбавок або встановлювати вищі розміри виплат порівняно з регламентованими законодавством, визначеними угодами різних рівнів. Водночас розширення переліку доплат і надбавок та встановлення вищих розмірів виплат мають бути економічно обґрунтованими та доцільними.
Під час запровадження доплат і надбавок також потрібно брати до уваги їх призначення.
Так, надбавки мають заохочувальний характер, використовуються для врахування індивідуальних особливостей працівників, стимулювання їх до поліпшення професійно важливих якостей і тривалої роботи в певній галузі, професійній сфері чи на певному підприємстві.
Доплати застосовуються для компенсації працівникові додаткових фізичних і розумових зусиль, пов’язаних з особливим характером роботи чи умовами праці, що відхиляються від нормальних і які не враховані під час розроблення тарифних умов оплати праці.
Підприємство може самостійно розробляти порядок встановлення та виплати доплат і надбавок з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (територіальними) угодами.
Щодо надбавки за високу професійну майстерність, то така надбавка встановлюється робітникам, які досягли високого рівня кваліфікації та майстерності, з метою посилення їхньої зацікавленості в підвищенні кваліфікації та поліпшенні результатів праці.
Критеріями диференціації надбавок за високу професійну майстерність робітників, крім розряду, можуть бути рівень освоєння суміжних професій (операцій) на дільниці (у бригаді), стаж роботи на підприємстві за відповідною професією, кількість верстатів, що обслуговуються (за умов багатоверстатного обслуговування), тощо.
Керівникам, професіоналам, фахівцям і технічним службовцям може встановлюватися надбавка за високі досягнення у праці.
Надбавка за високі досягнення в праці має встановлюватись у разі досягнення працівником чітко визначених показників, які мають ураховувати індивідуальні результати праці працівника певної професійної групи. Для різних категорій і професійних груп мають бути розроблені власні показники.
Зазначені надбавки (за високу професійну майстерність та за високі досягнення в праці) можуть призначатися й за рекомендаціями атестаційної комісії на підставі результатів атестації, що має бути регламентовано відповідними внутрішніми нормативними актами: колективним договором і положенням про атестацію працівників.
