Новий режим праці та відпочинку водіїв з 26 липня 2026 року: аналіз змін за Наказом Мінрозвитку №1727

1. Яким документов затверджене нове положення та відколи воно діє?
2. На яких перевізників і водіїв поширюються нові правила?
3. Робочий час водіїв по-новому: 48 годин у середньому та облік за 4 місяці
4. Періоди готовності водія: коли очікування не є робочим часом?
5. Як відбувається сумування робочого часу водія за кількома місцями роботи?
6. Облік часу виконання своїх обов’язків самозайнятим водієм
7. Нові вимоги до перерви для відпочинку і харчування водія
8. Нічна робота водіїв: нові обмеження та компенсації
9. Відступ від лімітів керування: нові умови доїзду до бази або місця проживання
10. Щотижневий відпочинок водіїв: нові правила скорочення, компенсації та повернення
11. Графік змінності: від місячного розкладу до документа контролю
12. Винагороди водіям: заборона стимулів, що можуть спонукати до порушень
13. Практичні висновки
14. Де почитати більше про режим праці та відпочинку для водіїв і не тільки?

Яким документов затверджене нове положення та відколи воно діє?

Нова редакція Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів набере чинності 26 липня 2026 року – через шість місяців після офіційного опублікування Наказу Мінрозвитку від 12.12.2025 №1727 (далі – Наказ №1727). Наказ було зареєстровано в Мін’юсті 22.01.2026 за №98/45492.

Наказ №1727 викладає чинне на сьогодні Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене Наказом №340, у новій редакції. Цей документ (з текстом можна ознайомитись за посиланням) наближає правила організації праці водіїв комерційного транспорту до європейських стандартів.

Зокрема, нова редакція встановлює ліміти часу керування, правила щодо обов’язкових перерв і періодів відпочинку, а також особливості роботи самозайнятих водіїв. Вона визначає порядок використання тахографів для фіксації діяльності водія, передбачає винятки для окремих категорій перевезень та встановлює обмеження щодо стимулюючих виплат, які можуть спонукати водіїв до порушення правил безпеки.

Тож розглянемо основні зміни.

На яких перевізників і водіїв поширюються нові правила?

До внесення змін Положення №340 застосовували переважно до внутрішніх перевезень пасажирів і вантажів. З 26 липня 2026 року його вимоги охоплюватимуть як внутрішні, так і міжнародні перевезення.

Положення №340 у редакції Наказу №1727 застосовують до автомобільних перевізників і водіїв, які працюють за трудовими та/або цивільно-правовими договорами.

Для цілей Положення самозайнятим водієм є автомобільний перевізник – фізична особа-підприємець, яка здійснює перевезення пасажирів та/або вантажів за наймом або за винагороду та не перебуває у трудових відносинах у межах таких перевезень (абз. 20 п. 6 розд. I Положення №1727).

Вимоги оновленого Положення №340 поширюються на три основні категорії перевезень:

• внутрішні та міжнародні перевезення вантажів, якщо максимальна технічно допустима маса автомобіля, включно з причепом або напівпричепом, перевищує 3,5 т (пп. 1 п. 3 розд. I Положення №1727);
• внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів транспортом, призначеним для перевезення пасажирів і обладнаним більш як дев’ятьма місцями для сидіння, включно з місцем водія (пп. 2 п. 3 розд. I Положення №1727);
• міжнародні перевезення пасажирів на таксі або автомобілями на замовлення, якщо транспортний засіб має понад п’ять, але не більш як дев’ять місць для сидіння, включно з місцем водія (пп. 3 п. 3 розд. I Положення №1727).

Для водіїв, які виконують регулярні, зокрема регулярні спеціальні, пасажирські перевезення на маршрутах завдовжки не більш як 50 км транспортом із кількістю місць понад дев’ять, включно з місцем водія, встановлено окремі правила обліку робочого часу, перерв, періодів готовності та відпочинку (п. 4 розд. I Положення №1727).

Якщо такі перевезення здійснює перевізник із найманими водіями, він складає графік змінності. Самозайнятий водій, який виконує такі перевезення без найманих водіїв, веде індивідуальну контрольну книжку (п. 8–9 розд. VI Положення №1727).

Водночас графік змінності або індивідуальна контрольна книжка не завжди є обов’язковими. Якщо транспортний засіб обладнано тахографом відповідно до вимог законодавства і його використовують для обліку робочого часу, періодів готовності, перерв та відпочинку, вести графік змінності або індивідуальну контрольну книжку не потрібно (абз. 15 п. 8, абз. 4 п. 9 розд. VI Положення №1727).

Отже, нові правила застосовуватимуть, якщо перевезення відповідають критеріям маси транспортного засобу, кількості місць для сидіння або виду міжнародного пасажирського перевезення. Винятки діятимуть лише у випадках, прямо визначених п. 5 розділу I Положення №1727 та п. 3 Наказу №1727 на період воєнного стану.

Робочий час водіїв по-новому: 48 годин у середньому та облік за 4 місяці

До змін нормальна тривалість робочого часу водія не могла перевищувати 40 годин на тиждень (п. 2.2 розд. II Положення №340 у попередній редакції).

Нова редакція Положення №340 запроваджує середній тижневий показник робочого часу за обліковий період, визначає періоди готовності та встановлює правила сумування годин, якщо водій працює в кількох перевізників або поєднує найману працю з діяльністю самозайнятого водія.

Таблиця 1. Робочий час водіїв: зміни з 26 липня 2026 року за Положенням №340

Періоди готовності водія: коли очікування не є робочим часом?

З 26 липня 2026 року Положення вводить поняття «періоду готовності».

До змін до робочого часу водія включали, зокрема, простої не з вини водія, а також простої в пунктах навантаження, розвантаження, посадки або висадки пасажирів (пп. «в», «г» п. 2.1 розд. II Положення №340 у попередній редакції).

Що таке період готовності?

Це час, протягом якого водій не зобов’язаний перебувати на робочому місці, але має бути готовим за вимогою розпочати або відновити керування транспортним засобом чи виконати іншу роботу (абз. 13 п. 6 розд. I Положення №1727).

До періоду готовності може належати час очікування:

• навантаження або розвантаження;
• перетину державного кордону;
• через обмеження дорожнього руху.

Такі періоди не включають до робочого часу, якщо їх передбачувану тривалість визначили та довели до відома водія заздалегідь: до виїзду або безпосередньо перед початком періоду готовності (абз. 1 п. 5, абз. 2 пп. 3 п. 5 розд. II Положення №1727).

Якщо тривалість очікування неможливо було визначити заздалегідь, цей час включають до робочого часу. Так само до робочого часу зараховують час після завершення заздалегідь визначеного періоду готовності, якщо його продовжили без попереднього повідомлення водія (п. 2, абз. 3 пп. 3 п. 5 розд. II Положення №1727).

Періоди готовності не включають до робочого часу, але вони підлягають компенсації:

• водієві, який працює за трудовим договором, – відповідно до генеральної, галузевої (регіональної) угоди та/або колективного договору;
• самозайнятому водієві – відповідно до цивільно-правового договору. (п. 4 та абзац четвертий і п’ятий п. 5 розділу II Положення №1727.

Як відбувається сумування робочого часу водія за кількома місцями роботи?

Якщо водій працює за трудовими договорами у кількох автомобільних перевізників, для визначення загальної кількості фактично відпрацьованого робочого часу сумують години роботи в усіх таких перевізників (абз. 1 п. 7 розд. II Положення №1727).

Якщо водій працює за трудовим договором в одного перевізника та одночасно є самозайнятим водієм у межах іншого виду автомобільних перевезень, сумують час роботи за трудовим договором і час виконання обов’язків за цивільно-правовим договором (абз. 2 п. 7 розд. II Положення №1727).

Перевізник повинен письмово звернутися до водія із запитом про його робочий час в інших автомобільних перевізників. За потреби він також запитує інформацію про час виконання обов’язків як самозайнятого водія. Водій зобов’язаний надати такі відомості письмово (абз. 3 п. 7 розд. II Положення №1727).

Облік часу виконання своїх обов’язків самозайнятим водієм

Нова редакція Положення використовує окреме поняття – «час виконання самозайнятим водієм своїх обов’язків».

Самозайнятим водієм є автомобільний перевізник – фізична особа-підприємець, яка виконує автомобільні перевезення за наймом або за винагороду та не перебуває у трудових відносинах у межах таких перевезень (абз. 20 п. 6 розд. I Положення №1727).

До часу виконання обов’язків самозайнятим водієм включають час, протягом якого він перебуває у розпорядженні замовника послуги автомобільного перевезення в місці виконання обов’язків за цивільно-правовим договором.

До такого часу належать, зокрема:

• керування транспортним засобом;
• навантаження та розвантаження;
• допомога пасажирам під час посадки та висадки;
• технічне обслуговування автомобіля;
• заходи контролю;
• митні формальності;
• прикордонний контроль;
• інша робота, визначена Положенням.

До часу виконання обов’язків також включають очікування навантаження, розвантаження, перетину кордону або обмеження руху, якщо його тривалість не була визначена заздалегідь (абз. 2 п. 3 розд. II Положення №1727).

Періоди готовності, перерви у керуванні, періоди відпочинку, а також перерва для відпочинку і харчування не входять до часу виконання самозайнятим водієм своїх обов’язків (абз. 2 п. 4 розд. II Положення №1727).

До самозайнятих водіїв застосовують обмеження щодо середньої тривалості часу виконання обов’язків – не більш як 48 годин на тиждень у межах облікового періоду. Також для них діють правила сумування годин у разі поєднання діяльності з роботою за трудовим договором і обмеження роботи в нічний час (п. 11 розд. II Положення №1727).

Нові вимоги до перерви для відпочинку і харчування водія

Нова редакція Положення №340 чітко розмежовує перерву у керуванні та перерву у робочому часі для відпочинку і харчування.

Важливо!

Перерва у керуванні залежить від часу, проведеного за кермом. Після 4 годин 30 хвилин керування водій повинен зробити перерву тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не починається щоденний або щотижневий відпочинок. Таку перерву можна поділити на дві частини: перша має тривати не менше 15 хвилин, друга – не менше 30 хвилин.

Це правило зберігається і після 26 липня 2026 року (п. 1 розд. IV Положення №1727).

Водночас нова редакція окремо встановлює перерву у робочому часі для відпочинку і харчування. Вона стосується водія, який працює за трудовим договором, і має бути надана не пізніше ніж через шість годин безперервної роботи, незалежно від того, чи керував водій автомобілем, чи виконував інші трудові обов’язки.

До робочого часу належать, зокрема, навантаження та розвантаження, допомога пасажирам, технічне обслуговування автомобіля, заходи державного контролю, митні формальності та прикордонний контроль (пп. 1–7 п. 1, п. 9 розд. II Положення №1727).

Якщо тривалість робочого часу водія становить від шести до дев’яти годин, перерва має тривати щонайменше 30 хвилин. Якщо робочий час перевищує дев’ять годин, її мінімальна тривалість становить 45 хвилин. Перерву можна поділити на частини тривалістю не менше 15 хвилин кожна. Час її початку та закінчення визначають правила внутрішнього трудового розпорядку (п. 9 розд. II Положення №1727).

Під час перерви у робочому часі водій може вільно розпоряджатися своїм часом (п. 10 розд. II Положення №1727).

Спеціальні правила для водіїв не скасовують загальну перерву для відпочинку і харчування, встановлену ст. 66 КЗпП. Положення визначає для водіїв строк надання такої перерви, її мінімальну тривалість і можливість поділу на частини.

Нічна робота водіїв: нові обмеження та компенсації

У попередній редакції Положення №340 нічним часом вважали період з 22:00 до 06:00. Тривалість роботи або зміни водія в нічний час скорочувалася на одну годину. Окремого добового обмеження робочого часу для водія, який працює вночі, Положення не встановлювало (п. 1.5, абз. 6 п. 2.2 розд. II Положення №340 у попередній редакції).

Увага!

З 26 липня 2026 року, якщо щоденний робочий час водія або щоденний час виконання обов’язків самозайнятим водієм припадає на нічний час, він не може перевищувати 10 годин протягом кожного 24-годинного періоду (абз. 1 п. 8 розд. II Положення №340 у редакції Наказу №1727).

Обмеження стосується не лише часу керування. До нього входить увесь щоденний робочий час водія або час виконання обов’язків самозайнятим водієм, зокрема інша робота, безпосередньо пов’язана з перевезенням.

Для водія, який працює за трудовим договором, іншу тривалість робочого часу в нічний період може бути визначено генеральною, галузевою (регіональною) угодою та/або колективним договором. Це допускається з організаційних, об’єктивних або технічних причин і за умови, що нічна робота не створюватиме загрози безпеці дорожнього руху (абз. 2 п. 8 розд. II Положення №1727).

Компенсацію за нічну роботу найманого водія визначають і виплачують відповідно до генеральної, галузевої (регіональної) угоди, колективного договору та законодавства про працю (абз. 3 п. 8 розд. II Положення №1727).

Для самозайнятого водія компенсацію за виконання обов’язків у нічний час визначає цивільно-правовий договір. При цьому надання послуг або виконання роботи вночі не повинно створювати загрози безпеці дорожнього руху (абз. 4 п. 8 розд. II Положення №1727).

Відступ від лімітів керування: нові умови доїзду до бази або місця проживання

Нова редакція Положення №340 деталізує випадки, коли водій може відступити від щоденних і щотижневих лімітів керування, щоб доїхати до бази перевізника або до місця фактичного проживання для щотижневого відпочинку.

У попередній редакції Положення №340 водій міг збільшити період керування понад установлені норми у разі непередбачуваних обставин. Серед них – технічна несправність автомобіля, зупинення руху в рейсі, несприятливі погодні умови, перешкоди руху, зокрема спричинені бойовими діями, та відсутність місць стоянки. Водій мав зазначити характер і причину таких обставин на роздруківці тахографа не пізніше прибуття до місця стоянки (п. 3.2 розд. III Положення №340 у попередній редакції).

Увага!

З 26 липня 2026 року щоденний і щотижневий час керування можна подовжити у виняткових випадках, зокрема через непередбачувані обставини, для доїзду:

• до місцезнаходження перевізника;
• до структурного підрозділу або філії перевізника, де зберігається автомобіль;
• до фактичного місця проживання водія для щотижневого відпочинку.

Умова – подовження не повинно створювати загрози безпеці дорожнього руху (п. 3 розд. III Положення №1727).

Щоденний та щотижневий час керування можна подовжити не більш як на одну годину (абз. 1 п. 3 розд. III Положення №1727).

Подовження на дві години також допускається, але водій повинен безпосередньо перед додатковим часом керування зробити безперервну перерву тривалістю 30 хвилин (абз. 2 п. 3 розд. III Положення №1727).

Додатковий час керування компенсують рівнозначним за тривалістю додатковим періодом відпочинку. Його надають одночасно зі щоденним або щотижневим відпочинком до завершення третього тижня, що настає після тижня, у якому водій скористався подовженням (п. 4 розд. III Положення №1727).

Водій повинен протягом 15 хвилин після прибуття до місця зупинки, місця стоянки або місця призначення вручну зазначити характер і причину відступу від норм Положення.

Для перевезень, що підлягають тахографічному обліку, запис роблять на тахокарті або роздруківці тахографа. Для регулярних пасажирських перевезень на маршрутах до 50 км – у витягу з графіка змінності або в індивідуальній контрольній книжці самозайнятого водія. Якщо тахограф несправний і роздруківку отримати неможливо, запис вносять до тимчасового реєстраційного листа (п. 5–6 розд. VI Положення №1727).

Отже, водій може законно подовжити час керування для доїзду до бази або місця проживання, але лише за наявності визначених умов. Таке подовження обмежене однією або двома годинами, потребує фіксації причин та має бути компенсоване додатковим відпочинком.

Щотижневий відпочинок водіїв: нові правила скорочення, компенсації та повернення

Нова редакція Положення №340 детально регулює щотижневий відпочинок водіїв. Вона встановлює строк його початку, правила скорочення та компенсації, порядок повернення водія до місця роботи або проживання, а також спеціальні умови для міжнародних вантажних перевезень.

У попередній редакції Положення №340 передбачалося лише, що щотижневий відпочинок має тривати не менше 45 послідовних годин (п. 5.4 розд. V Положення №340 у попередній редакції).

Але з 26 липня запрацюють нові додаткові правила!

Щотижневий відпочинок має розпочатися не пізніше завершення шести послідовних 24-годинних періодів з моменту закінчення попереднього щотижневого відпочинку (п. 7 розд. V Положення №1727).

Звичайний щотижневий відпочинок, як і раніше, має тривати щонайменше 45 годин. Але тепер додали норму про скорочений щотижневий відпочинок – не менше 24 годин поспіль, але менше 45 годин (абз. 10, 26 п. 6 розд. I Положення №1727).

Протягом будь-яких двох тижнів поспіль водій повинен використати:

або два звичайних щотижневих відпочинки;

або один звичайний і один скорочений щотижневий відпочинок тривалістю не менше 24 годин. (п. 8 розділу V Положення №1727)

Важливо!

Скорочення тижневого відпочинку компенсують рівнозначним періодом відпочинку. Його надають одноразово та в повному обсязі до завершення третього тижня, що настає після тижня скорочення. Компенсацію обов’язково приєднують до іншого періоду відпочинку тривалістю щонайменше дев’ять годин (п. 11–12 розд. V Положення №1727).

Звичайний щотижневий відпочинок, а також компенсаційний щотижневий відпочинок тривалістю понад 45 годин не можна проводити в транспортному засобі. Водій має відпочивати у безпечному приміщенні, придатному для проживання та обладнаному належними умовами для сну й санітарії. Витрати на проживання поза автомобілем відшкодовує перевізник (п. 13 розд. V Положення №1727).

Перевізник повинен організувати роботу так, щоб після чотирьох послідовних тижнів водій мав можливість повернутися до місця роботи у перевізника або до фактичного місця проживання. Це необхідно для використання щонайменше одного звичайного щотижневого відпочинку або компенсаційного відпочинку тривалістю понад 45 годин. Заходи, яких вживає перевізник, потрібно документувати та зберігати (п. 14 розд. V Положення №1727).

Водій, який виконує міжнародні перевезення вантажів, може скористатися двома скороченими щотижневими відпочинками поспіль за межами держави реєстрації перевізника та держави свого фактичного проживання. У такому разі протягом будь-яких наступних чотирьох послідовних тижнів він має використати щонайменше чотири щотижневі відпочинки, з яких не менше двох – звичайні.

Компенсація за два скорочені відпочинки має передувати наступному щотижневому відпочинку (п. 9 розд. V Положення №1727).

Скорочений щотижневий відпочинок може проводитися в автомобілі, якщо транспортний засіб обладнано місцем для відпочинку та перебуває на стоянці, поромі або в поїзді. Для звичайного щотижневого відпочинку такої можливості немає.

Графік змінності: від місячного розкладу до документа контролю

Нова редакція Положення №340 суттєво змінює роль графіка змінності. 

Важливо!

Нові вимоги до графіка змінності застосовують не до всіх перевізників. Вони стосуються автомобільних перевізників, які використовують найману працю водіїв та здійснюють внутрішні регулярні, зокрема регулярні спеціальні, пасажирські перевезення на маршрутах завдовжки не більш як 50 км транспортом із кількістю місць понад дев’ять, включно з місцем водія (п. 2, п. 8 розд. VI Положення №1727).

До змін графік змінності складали на кожний календарний місяць. У ньому зазначали початок і кінець робочої зміни на кожен день місяця, а також вихідні дні. Перевізник, який використовував найманих водіїв, формував такий графік щомісяця (п. 1.5 розд. I, п. 6.2 розд. VI Положення №340 у попередній редакції).

З 26 липня 2026 року графік змінності складають на 56 днів і день контролю робочого часу водія. Його потрібно довести до відома кожного водія не менше ніж за два тижні до початку періоду, на який складено графік (абз. 1–2 п. 8 розд. VI Положення №1727).

Графік має містити:

• реквізити та адресу автомобільного перевізника;
• прізвище та ім’я кожного водія;
• місцезнаходження структурного підрозділу або філії, де розташоване робоче місце водія чи зберігається автомобіль;
• плановий час початку і закінчення робочої зміни;
• планові періоди керування;
• запланований час іншої роботи;
• заплановані перерви та періоди готовності. (абзаци третій – десятий п. 8 розділу VI Положення №1727)

Графік містить не лише планові, а й фактичні дані. До завершення кожної робочої зміни водій має надати перевізнику відомості про фактичний початок і закінчення зміни, періоди керування, перерви, готовність, іншу роботу та відступи від норм Положення (абз. 13 п. 8 розд. VI Положення №1727).

Графік підписує керівник автомобільного перевізника або уповноважений ним представник. За наявності печатки її проставляють. Якщо на підприємстві діє профспілка, графік погоджують із виборним органом первинної профспілкової організації.

Графік оновлюють у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць (абз. 11–12 п. 8 розд. VI Положення №1727).

Перевізник зберігає графік із плановими та фактичними даними за своєю адресою щонайменше 24 місяці після завершення строку, на який його затверджено. На вимогу Укртрансбезпеки необхідно надати графік, його копію або витяг із даними за попередні 56 днів і день контролю (абз. 14–15 п. 8 розд. VI Положення №1727).

Якщо транспортний засіб, який використовують для внутрішніх регулярних або регулярних спеціальних пасажирських перевезень на маршрутах до 50 км, обладнано тахографом і його використовують для обліку робочого часу, періодів готовності, відпочинку та перерв, вести графік змінності не потрібно (абз. 15 п. 8 розд. VI Положення №1727).

Ключова зміна полягає в тому, що водій не лише працює за затвердженим планом, а й до завершення кожної зміни передає дані для відображення фактичного режиму роботи. Тому графік стає інструментом контролю, а не лише розкладом змін.

Винагороди водіям: заборона стимулів, що можуть спонукати до порушень

Нова редакція Положення №340 встановлює окреме обмеження щодо фінансової мотивації водіїв.

Попередня редакція Положення №340 не містила прямої спеціальної заборони на премії, надбавки або інші заохочення, пов’язані з кілометражем, обсягом перевезень чи швидкістю виконання рейсу.

Увага!

З 26 липня 2026 року автомобільному перевізнику заборонено здійснювати водіям, які перебувають у його розпорядженні, виплати у формі премій, надбавок або інших заохочень до заробітної плати, якщо такі виплати залежать від:

• пройденої відстані;
• швидкості доставки вантажу;
• обсягу перевезених вантажів;
• кількості перевезених пасажирів;

та можуть створювати загрозу безпеці дорожнього руху та/або призвести до порушення вимог законодавства України (п. 16 розд. VI Положення №340 у редакції Наказу №1727).

Положення не встановлює загальної заборони на всі премії чи надбавки водіям. Обмеження стосується виплат, пов’язаних із відстанню, швидкістю доставки, обсягом вантажу або кількістю пасажирів, якщо вони можуть спонукати водія до порушення режимів праці та відпочинку, перевищення швидкості чи інших небезпечних дій.

Наприклад, ризиковою може бути премія за максимально швидке виконання рейсу, якщо вона спонукає водія скоротити перерву, відкласти щоденний або щотижневий відпочинок чи перевищити встановлений час керування.

Практичні висновки

1. Положення №340 застосовуватимуть за новими правилами з 26 липня 2026 року.
2. Нові вимоги охоплять вантажні, пасажирські та окремі міжнародні перевезення таксі й автомобілями на замовлення.
3. Правила діятимуть для перевізників, найманих водіїв і самозайнятих водіїв.
4. Робочий час обліковуватимуть у середньому за встановлений обліковий період.
5. Тривалість робочого часу в окремі тижні можна збільшувати лише за умови дотримання середнього тижневого ліміту.
6. Очікування стане періодом готовності, якщо його тривалість відома водієві заздалегідь.
7. Невизначений за тривалістю час очікування зараховуватимуть до робочого часу.
8. Перевізник має враховувати робочий час водія в інших роботодавців і час його самозайнятості.
9. Для самозайнятих водіїв окремо визначено час виконання обов’язків, який не включає перерви та відпочинок.
10. Перерва під час керування і перерва для відпочинку та харчування мають різне призначення та правила надання.
11. Для нічної роботи встановлено окреме обмеження загальної тривалості роботи протягом доби.
12. Перевізникам потрібно переглянути графіки змінності, правила обліку часу, порядок компенсації відпочинку та умови преміювання водіїв.

Де почитати більше про режим праці та відпочинку для водіїв і не тільки?

• Гнучкий режим робочого часу: оформлення і застосування
• Охорона праці для водіїв вантажівок: вимоги та правила для 2026 року 
• Як організувати безпечні умови праці у спеку: деталі від Держпрац
• Як визначається режим роботи для домашніх працівників?
• Охорона праці на вантажному автотранспорті-2026: чекліст для роботодавців
• Правила експлуатації авто під час поїздок на далекі відстані: розʼяснення від Держпраці