Позаштатний працівник: правила для роботодавців

Штат працівників, штатний розпис та «позаштатник»

Для початку нагадаємо, що таке штат працівників та штатний розпис.

Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Таке визначення міститься в листі Мінпраці від 07.04.2011 р. №114/06/187-11.

Штатний розпис ― це організаційний документ, у якому визначається перелік посад (професій), кількість штатних одиниць, розмір посадових окладів, надбавок і доплат за умови, що останні передбачені системою оплати праці й мають постійний характер (наприклад, за ранг державного службовця, науковий ступінь, вчене звання, вислугу років, роботу в нічний час тощо). Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГКУ, юридичні особи мають право самостійно визначати свій штатний розпис.

Розробляють штатний розпис на підставі затвердженої структури і штатної чисельності юридичної особи, положення про оплату праці та з урахуванням вимог законодавчих й інших нормативно-правових актів. Найменування посад (професій) у штатному розписі мають відповідати чинному Класифікатору професій. 

В листі Мінпраці від 27.06.2007 р. №162/06/187-07 міститься визначення: «Штатний розпис – це документ, який встановлює для цього підприємства, установи, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність працівників оклади за кожною посадою».

Словосполучення «позаштатний працівник» міститься в кількох нормативно-правових актах, проте визначення цього поняття в законодавстві немає, а правовий статус позаштатних працівників не визначено.

Про позаштатних працівників згадується в таких нормативних актах:

1. Трудові книжки ведуть  на всіх працівників, які працюють на підприємстві або у фізичної особи понад 5 днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (ст. 48 КЗпП, п. 1.1 Інструкції №58).
   
   
2. Телерадіопрацівник – штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності та відповідно до посадових обов’язків бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопрограм та передач. Телерадіожурналіст – штатний або позаштатний  творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження передач (ст. 1 Закону про телебачення і радіомовлення).
   
   
3. Журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України; (ст. 1 Закону про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів).
   
   
4. Оперативний підрозділ для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності може мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників (п. 13 ст. 8 Закону про оперативно-розшукову діяльність).
   
   
5. Позаштатний (громадський) інспектор з питань  формування та ведення страхового фонду документації - працівник, який виконує роботу  на  безоплатній  основі  без  зарахування  його  до  штату Державної  технічної  інспекції Державного департаменту страхового фонду документації (пп. 1.3 Положення про позаштатного (громадського) інспектора з питань формування та ведення страхового фонду документації).

Також про позаштатних консультантів, інспекторів та радників згадується, коли йдеться про  добровільне виконання деяких обов’язків на громадських засадах. Наприклад, можна зустріти позаштатного консультанта в п. 9 Положення №701, в якому йдеться про здійснення функцій безоплатно (на громадських) засадах.

Із того, про що вище зазначали, можна сміливо зробити висновок, що це не працівники, посада яких передбачена штатним розписом, а це особи, які взагалі не перебувають у трудових відносинах. Роботу ж виконують або за договорами ЦПХ, або на громадських засадах. Однак не все так просто.

Коли «позаштатникам» створюються робочі місця?

Звернімося до Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого постановою КМУ №175. За цим Порядком залучають безробітних, які виконують оплачувані громадські роботи на підприємстві.

В цьому випадку роботодавець створює наказом тимчасові робочі місця та приймає за строковим трудовим договором осіб, які перебувають на обліку в службі зайнятості. При цьому до штатного розпису, на відміну від інших ситуацій, роботодавець запис про ці робочі місця не здійснює! На цьому наполягає Держкомстат у листі від 11.11.2010 р. №09/3-6/301: з метою надання тимчасової роботи безробітним на підприємствах утворюють спеціальні тимчасові робочі місця, які не передбачені штатним розписом. Тобто під громадські роботи не можуть використовуватися вакантні робочі місця.

Відповідно до п. 4 та п. 5 Порядку №175, зазначено, що таким особам роботодавці мають вносити записи до трудових книжок відповідно до законодавства про працю.

Також на них поширюються  державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю, зайнятість населення і державне соціальне страхування.

Оплата праці відбувається у таких «позаштатників» з фонду оплати праці у частині основної заробітної плати (про це говорить і згаданий вище лист Держкомстату, і пп. 2.1.8 Інструкції зі статистики заробітної плати).  Отже, хоч це і «позаштатник», але зарплату у роботодавця все одно має отримувати.  

Кого не можна називати «позаштатником»?

Часто помилково «позаштатниками» називають, таких осіб:

• сумісників;
• працівників, з якими укладено строковий трудовий договір;
• працівників, які перебувають у відпустках для догляду за дитиною

Однак насправді «позаштатник» - це працівник, посада якого не передбачена штатним розписом.

А хто такий «фрилансер»?

На думку Мінсоцполітики, позаштатний працівник, що виконує разове замовлення або тимчасову роботу без зарахування до штату підприємства (компанії), – це «фрилансер» (самозайнята особа) (лист Мінсоцполітики від 15.05.2008 р. №105/13/116-08).

При цьому зазначається, що у чинному законодавстві про працю терміни "фриланс" та "фрилансер" не застосовуються. Однак Мінсоцполітики наводить власне визначення «фрилансу». На його думку, це означає віддалену роботу за допомогою мережі Інтернет. І тут треба бути дуже уважними, адже працювати віддалено можуть і надомники.

На сьогодні праця працівників вдома регламентується Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань  №275/17-99. Окрім вищезгаданого документу, існують міжнародні документи - Женевська Конвенція №177 про надомну працю від 20.06.1996 р. та Рекомендації №184 Міжнародної організації праці щодо надомної праці від 20.06.1996 р. Щоправда, ці документи не ратифіковані Україною, а отже не є обов’язковими для виконання. Але користуватися ними для встановлення роботодавцем та працівниками правил роботи надомників заборон немає.

Таким чином, якщо ви не бажаєте укладати трудовий договір, і роботу працівник виконує віддалено за цивільно-правовим договором – це фрилансер і позаштатний працівник. А ось якщо укладається трудовий договір, але працівник працює вдома – це надомник, посаду якого треба зазначати у штатному розписі.

Правила роботи надомників

Переважне право на укладення трудового договору для роботи на дому надається:

• жінкам, які мають дітей у віці до 15 років;
• інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії); 
• особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсію; 
• особам зі зниженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендована праця в надомних умовах; 
• особам, які здійснюють догляд за інвалідами або тривало хворіють за членами сім'ї, які за станом здоров'я потребують догляду;
• особам, зайнятим на роботах з сезонним характером виробництва (в міжсезонний період), а також навчаються в очних навчальних закладах;
• особам, які з об'єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в даній місцевості (наприклад, в районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 

Наприклад, якщо потрібно найняти на роботу працівника, який проживає у іншій місцевості, але не може переїхати і працювати за вашим місцезнаходженням, він може бути прийнятий на роботу і працювати на дому.   

Зверніть увагу!  Визначити місце роботи працівника та забезпечити його необхідними для роботи засобами – це обов’язок роботодавця (ст. 29 КЗпП). І організація трудових процесів в надомних умовах допускається лише для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови.

На роботодавця покладено обов’язок оцінити житлово-побутові умови потенційного надомника з точки зору забезпечення його права на охорону праці, так і з точки зору дотримання прав і законних інтересів його сусідів. Житлово-побутові умови громадян, які виявили бажання працювати на дому, обстежуються адміністрацією підприємства, яке використовує надомну працю, за участі представників комітету профспілки, а в деяких випадках – і представників санітарного та пожежного стану (п. 9 та п. 12 Положення №275).

Пункт 10 Положення №275 наголошує, що адміністрація підприємства надає в безкоштовне користування надомників обладнання, інструменти та пристосування, своєчасно здійснює їх ремонт.

У тих випадках, коли надомник використовує свої інструменти і механізми, йому виплачується за їх знос (амортизацію) компенсація в порядку, встановленому законодавством. Обов'язок сплати такої компенсації передбачений ст. 125 КЗпП. Розмір і порядок виплати такої компенсації, якщо їх не встановлено в централізованому порядку, визначаються роботодавцем за погодженням з працівником. За погодженням сторін надомнику можуть відшкодовуватися і інші витрати, пов'язані з виконанням для підприємства роботи на дому (електроенергія, витрати на зв'язок тощо). 

Виведення працівника поза штат

Хоч таке словосполучення і трапляється на практиці, такого в чинному законодавстві не передбачено.

Скоротити штат можна лише шляхом виведення посади із штатного розпису. При цьому працівника, який працює за цією посадою, звільняють. Але звільнення означає припинення трудових відносин, отже використовувати працю такого працівника далі означає порушити закон.

Таким чином, працівник не може бути «позаштатним», якщо ми говоримо про норми трудового законодавства. На безоплатній основі або на громадських засадах позаштатними можуть бути лише в тих випадках, які прямо передбачені нормами чинного законодавства, які не мають нічого спільного з трудовим законодавством.