23 квітня 2021 року набрав чинності Закон №1357-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку». Він запроваджує новий вид військової служби – військова служба за призовом осіб із числа резервістів у особливий період.
Так, в особливий період на військову службу призиватимуть громадян, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву. Рішення про проведення такого призову ухвалюватиме Верховний Головнокомандувач ЗСУ за поданням Головнокомандувача ЗСУ. У рішенні визначатимуться категорії резервістів, яких необхідно буде призивати, завдання, обсяги, строки та порядок проведення призову тощо.
Закон передбачає створення на базі військкоматів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; упорядкування питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Удосконалюється порядок здійснення військового обліку резервістів.
Крім того, закон осучаснює вимоги до адміністративної відповідальності посадових осіб, резервістів, військовозобов'язаних та призовників за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу та умисне зіпсуття чи втрату з необережності військово-облікових документів.
Також запроваджується кримінальна відповідальність за ухилення від призову в особливий період; від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів.
Проте для роботодавців важливе ось що. На громадян, яких призиватимуть з числа резервістів у особливий період, поширюватимуться ті самі трудові, соціально-правові та освітні гарантії, які передбачені для мобілізованих осіб. Зокрема, закріплюються гарантії у сприянні працевлаштуванню молодих людей протягом шести місяців після припинення такої служби.
Таким чином, новий Закон №1357 вносить зміни до 25-ти законів та кодексів. Ми ж проаналізуємо лише ті зміни, які стосуються кадрів, зарплати та обов’язків ФОП, яких призвали на військову службу за призовом осіб із числа резервістів у особливий період.
Що потрібно знати кадровику?
Укладення трудового договору. З 23 квітня 2021 р. при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний, крім іншого, надати роботодавцю відповідний військово-обліковий документ (зміни до ст. 24 КЗпП). Для резервістів таким військово-обліковим документом є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного (див. п. 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних від 07.12.2016 р. №921).
Додаткові трудові гарантії для резервістів. Молоді резервісти віком до 28 років мають право на перше робоче місце на строк не менше двох років – відповідну правку внесено до ст. 197 КЗпП. Відповідно їх внесено до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню – правка до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість. А саме – вони мають працевлаштовуватися в рамках 5%-ї квоти, що встановлюється підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб. Також в рамках цієї квоти приймаються на роботу резервісти протягом шести місяців після закінчення або припинення служби – зміни до ст. 196 КЗпП.
За резервістами також закріплено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (ст. 42 КЗпП). Зокрема, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Право на щорічну відпустку. Працівникам-резервістам надано право на щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника (ст. 10 Закону про відпустки). Зокрема, такі відпустки надаються особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.
Припинення трудового договору. Підкориговано підстави припинення трудового договору за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Прибрано посилання на неіснуючу норму ч. 4 ст. 119 КЗпП. Але це технічна правка, яка нічого не змінює.
Нагадаємо, що підставами припинення трудового договору за цим пунктом є призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП – в цих випадках трудовий договір не припиняється.
Гарантії за ст. 119 КЗпП. У ч. 3 ст. 119 КЗпП зазначено, що у випадках, коли працівники призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, їм під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Крім того, таким працівникам виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Хоча резервісти прямо не зазначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП, але вони також користуються цими гарантіями – це положення міститься у ч. 10 ст. 39-1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу».
Що потрібно знати бухгалтеру про середній заробіток резервістів?
Бухгалтеру потрібно звернути увагу на гарантії, надані працівникам-резервістам згідно зі ст. 119 КЗпП, про які йшлося вище, а саме: збереження середнього заробітку на період до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення.
Докладніше ми писали про нарахування мобілізованим середнього заробітку тут та тут.
Якщо працівник, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, отримує заробітну плату (середній заробіток) та одночасно грошове чи майнове (речове) забезпечення військовослужбовця, що виплачуються з бюджету, роботодавець під час нарахування заробітної плати такому працівнику не має права на застосування податкової соціальної пільги – докладніше про це тут.
Середня зарплата нараховується відповідно до Порядку №100, до якого нещодавно було внесено зміни. Ми аналізували їх тут.
Що потрібно знати резервісту – приватному підприємцю або самозайнятій особі?
Звільнення найманих працівників під час служби ФОП. На ФОП-резервістів, які використовують найману працю, поширюється норма ч. 3 ст. 47 КЗпП про те, що у разі призову на службу вони повинні виконати свої обов’язки роботодавця, передбачені цією статею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.
А саме ФОП зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок (ст. 116 КЗпП). Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі звільнення працівника з ініціативи самого ФОП він зобов'язаний також у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Якщо ФОП призваний як резервіст, він може виконати ці обов’язки після звільнення з військової служби. Втім, закон не містить заборони на те, щоб розрахунок з працівником було проведено в загальні строки, в тому числі і під час військової служби ФОП-роботодавця – через уповноважену особу або дистанційно.
Звільнення від обов’язків щодо сплати ЄСВ за себе. Під час дії особливого періоду, визначеного Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники ЄСВ – фізичні особи (ФОП та самозайняті особи, зазначені у ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями, тобто не мають найманих працівників), які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, а саме від таких:
- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
- допускати посадових осіб податкового органу до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій – посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;
- подавати звітність про нарахування ЄСВ у складі звітності з ПДФО (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені ПКУ.
- у випадках, передбачених Законом про ЄСВ і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в податковому органі як платник єдиного внеску;
- виконувати інші вимоги, передбачені Законом про ЄСВ.
Отже, резервісти – ФОП та самозайняті особи на час служби звільняються від нарахування ЄСВ за себе, від подання звітності з ЄСВ, від перевірок податківців та ПФУ, а також від ставання на облік та від виконання інших вимог Закону про ЄСВ, що не зазначені в ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ.
Проте таке звільнення надається резервісту не автоматично, а на підставі заяви платника ЄСВ та копії відповідного військово-облікового документа зі зазначенням даних про його призов на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які подаються до податкового органу за місцем обліку платника ЄСВ протягом 10 днів після його звільнення з такої військової служби. Якщо платник єдиного внеску після звільнення з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків такої служби, заява і копія відповідного військово-облікового документа подаються ним протягом 10 днів після закінчення лікування (реабілітації).
Особливості сплати ЄСВ за найманих працівників. Резервісти – ФОП та самозайняті особи, які мають найманих працівників, які працюють і яким нараховується заробітна плата, не звільняються від сплати ЄСВ на таку заробітну плату.
Втім, вони можуть уповноважити іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів. В такому разі зобов’язання резервіста, визначені пунктами 1 (крім сплати ЄСВ), 2-6, 10 і 12 ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, здійснює така уповноважена особа.
ЄСВ, нарахований уповноваженою особою з таких виплат протягом строку військової служби резервіста, сплачується звільненим з військової служби резервістом протягом 180 к.д. з дня, наступного за днем його звільнення з такої служби, без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому звільнений зі служби резервіст зазначає дані про нарахований уповноваженою особою ЄСВ на суму таких виплат у заяві, яка подається для звільнення резервіста від виконнаня обов’язків щодо ЄСВ (ми про неї говорили в попередньому підрозділі).
Далі звітність про ЄСВ, нарахований на зарплату найманих працівників протягом періоду служби роботодавця-резервіста, подається ним після звільнення зі служби у загальному порядку, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених Законом про ЄСВ.
Звільнення від заходів впливу та стягнень відповідно до ст. 25 Закону про ЄСВ. Під час дії особливого періоду, визначеного Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до платників ЄСВ, зазначених у ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ (тобто до всіх резервістів, які є ФОП або самозайнятими особами, незалежно від наявності у них найманих працівників), призваних на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, протягом строку такої військової служби заходи впливу та стягнення, передбачені ст. 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються.
Підставою для незастосування зазначених заходів впливу та стягнень ст. 25 Закону про ЄСВ є копія відповідного військово-облікового документа зі зазначенням даних про призов платника ЄСВ на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, що подається до податкових органів керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини в десятиденний строк після призову. Це означає, що самому резервісту не потрібно нічого подавати ні до податкової, ні до ПФУ. На жаль, сам Закон №1357 не визначає механізма подання такої інформації. Вочевидь, це повинно бути врегульовано Кабміном на підставі п. 3 розділу ІІ Закону №1357.
Всі ці особливості справляння ЄСВ встановлюються новим п. 9-18 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ.
І насамкінець зауважимо, що коментований Закон №1357 не вносить зміни до ПКУ, а це означає, що всі обов’язки резервістів, які вони мають як самозайняті або звичайні фізичні особи щодо сплати податків, залишаються без змін.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
