Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
До Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області звернувся за консультацією громадянин з питання можливості отримання відпустки без збереження заробітної плати декілька разів на рік.
Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області даному громадянину було роз’яснено вимоги чинного законодавства, а саме ст. 25 та 26 Закону України «Про відпустки» (надалі – Закон), якими законодавчо визначено надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати.
Так за вимогами статті 25 Закону певній категорії працівників, визначених в даній нормі, за їх бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати на термін, який не перевищуватиме кількість передбачених законодавством календарних днів. Наприклад: пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно (п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону). Якщо при написані заяви на відпустку працівником буде вказано термін надання такої відпустки – 15 календарних днів, то у даного працівника в подальшому, до закінчення календарного року, виникає право на отримання в черговий раз такої відпустки строком до 15 календарних днів.
Щодо надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати за угодою сторін визначених ч. 1 ст. 26 Закону, то така відпустка може надаватися працівникові за сімейними обставинами та з інших причин на термін обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом але не більше 15 календарних днів на рік.
Якщо при написанні заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати працівник вказує кількість календарних днів, які менше ніж максимальна кількість, передбачена ч. 1 ст. 26 Закону, то у працівника виникає право на протязі календарного року на отримання при необхідності відпустки без збереження заробітної плати на невикористану ним кількість передбачених законодавством календарних днів. При цьому також необхідно узгодити дане рішення працівника з власником або уповноваженим ним органом.
У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 26 Закону). Тобто він може бути більш ніж 15 календарних днів на рік.
