Звільнення працівника, що не виходить на зв’язок

Додаткові інструменти в арсеналі роботодавця щодо звільнення працівників з’явилися з 19 липня 2022 року, коли набрав чинності Закон №2352. Зокрема, він розширив перелік причин для звільнення працівника — тепер роботодавець має право звільнити працівника, який не виходить на зв’язок більш ніж чотири місяці.

Розгляньмо дві найімовірніші ситуації зі звільненням працівника, який не з’являється на роботу і не виходить на зв’язок.

Ситуація 1

Працівник працює з 11.10.2021 з окладом 7 000,00. З 01.03.2022 до 31.05.2023 перебував у відпустці без збереження зарплати на час карантину. З 01.06.2023 не з’явився на роботі і не повідомив про причину неявки до сьогодні. У табелі «НЗ». Як звільнити працівника? Які виплати провести? Чи компенсувати дні щорічної відпустки, скільки днів і як їх рахувати?

У цьому випадку для припинення дії трудового договору за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП має бути одночасно дотримано двох обов’язкових умов:

1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль;

2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

Вбачається, що у разі невиконання одночасно двох зазначених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.

При цьому, виходячи з необхідності виконання вимоги щодо відсутності працівника або інформації про нього 4 місяці поспіль (тобто безперервно), не може вважатися виконанням цієї умови наявність кількох подібних періодів, які мають перерви, але в сумі дорівнюють або перевищують 4 місяці.

Роз’яснюють фахівці Держпраці

Актуальним виявилося питання, що робити з працівником, котрий протягом тривалого часу не з’являється на робочому місці та не виходить на зв’язок. Інспектори праці пояснили, що дія трудового договору може бути припинена в разі дотримання двох обов’язкових умов:

1) працівник був відсутній на робочому місці понад 4 місяці поспіль;

2) роботодавець протягом усього цього часу не мав інформації про причини відсутності працівника (поважність причин значення не має).

Оскільки така підстава для звільнення запроваджена законом, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, а закон не має зворотної дії в часі, лише з цієї дати може бути розпочатий відлік 4-місячного строку.

Роз’яснення Управління інспекційної діяльності у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.02.2023

Тож роботодавець має право звільнити працівника, який протягом 4-х місяців не виходив на зв’язок, включаючи працівника з відміткою в табелі обліку робочого часу «НЗ», і який не давав про себе знати, за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, бо виконано обидві умови.

За загальним правилом для виплати компенсації за невикористані відпустки беруть заробіток за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації.

Якщо в розрахунковому періоді немає доходу і відпрацьованих днів для розрахунку компенсації працівникові при звільненні, то потрібно скористатися абз. 3 — 5 п. 4 Порядку №100. Відповідно до яких, за відсутності в розрахунковому періоді заробітної плати, середню розраховують з установленої у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо оклад є меншим за мінімальний розмір заробітної плати, то розрахунок слід проводити з мінімального розміру заробітної плати.

Увага: якщо працівників табелювати літерним кодом «НЗ», то час таких неявок не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку, а надалі на її компенсацію, та не підлягає оплаті.

Тобто працівник у цьому разі матиме право на компенсацію лише днів щорічної відпустки, зароблених до того моменту, коли в табелі з’явилося позначення «НЗ».

Якщо не можете зв’язатися з працівниками

Якщо не можете зв’язатися з працівником, який не прийшов на роботу, через відсутність зв’язку або з інших причин, — табелюйте його відсутність кодом «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин»).

Коли зв’язок з працівником з’явиться і ви отримаєте інформацію про причину відсутності працівника на роботі або відсутності зв’язку, дійте за обставинами.

Також можете визнати причину відсутності працівника на роботі поважною. У такому разі складіть скоригований табель та зазначте в ньому дні відсутності працівника кодом «І» (Інші причини неявок).

Державна служба зайнятості

Ситуація 2

Якщо працівник усе-таки вийде на зв’язок і виявиться, що поважних причин відсутності на роботі не було. Щоб не доводити справу до звільнення за прогул, чи може він подати заяву із проханням надати йому ще одну відпустку без збереження зарплати у червні 2023 р., а з 30.06.2023 звільнитися? Які треба буде провести розрахунки з працівником щодо компенсації щорічної відпустки?

Відразу зазначимо: заява та наказ про відпустку складаються до її початку, а не пізніше; оформлення документів заднім числом законом заборонено. А також виникне необхідність подати додаток 1 до єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ у частині відображення у графі 13 кількості календарних днів без збереження зарплати.

До того ж, період перебування у відпустці без збереження зарплати за ст. 25 - 26 Закону про відпустки входить до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, а при звільненні - на компенсацію невикористаних днів такої відпустки.

За загальним правилом для виплати компенсації за невикористані відпустки беруть заробіток за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати такої компенсації.

Позаяк в описаному випадку в розрахунковому періоді доходу і відпрацьованих днів немає для розрахунку компенсації працівникові при звільненні, то потрібно скористатися абз. 3 — 5 п. 4 Порядку №100. Відповідно до яких, за відсутності в розрахунковому періоді заробітної плати середню розраховують з установленої в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо оклад є меншим за МЗП, то розрахунок слід проводити з МЗП.

Отже, для розрахунку сумарного заробітку потрібно посадовий оклад (мінімальну заробітну плату) помножити на кількість місяців розрахункового періоду (в цьому випадку на 12 місяців).

Далі для визначення суми середньої зарплати — поділити отриманий сумарний заробіток на кількість днів календарних днів у розрахунковому періоді. Для визначення суми компенсації — помножити отриманий розмір середньої зарплати на кількість днів невикористаної відпустки.