Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначає, що відповідно до статті 211 Кодексу законів про працю в Україні, трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота надаватиметься постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому вони повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.
Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.
- Як оформлювати трудовий договір із нефіксованим робочим часом?
- Як укладаються трудові договори з нефіксованим робочим часом: позиція Мінекономіки
- Нова форма трудового договору з нефіксованим робочим часом: як оформлювати та застосовувати?
- Чи може працівник з нефіксованим робочим часом працювати ще й у іншого роботодавця?
- Найпоширеніші питання щодо роботи з нефіксованим робочим часом
- Як нараховувати ЄСВ на зарплату працівника з нефіксованим робочим часом?