ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п. 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Законом України від 13.05.2020 №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі – Закон №592), який набрав чинності з 01.01.2021, внесено зміни до Закону №2464, зокрема пункт 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 викладено в новій редакції.
Так, абзацом першим п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 (у редакції Закону №592) визначено, що для платників, зазначених, зокрема, у п. 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з абзацом другим пп. 3 п. 2 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 №449 зі змінами та доповненнями (далі – Інструкція №449), базою нарахування єдиного внеску є розподілений дохід (прибуток), отриманий такими платниками від чистого прибутку фермерського господарства у звітному році, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Під час визначення доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховуються календарні місяці, в яких отримано такий дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, абзац третій пп. 3 п. 2 розділу ІІІ Інструкції №449).