Суть справи. Згідно з податковими повідомленнями-рішеннями митницею було визначено позивачеві податкове зобов’язання з вивізного (експортного) мита.
Відповідно до Закону про погашення зобов’язань позивачеві було направлено першу та другу податкові вимоги. Оскільки ТОВ «Д» не сплачено узгоджену в судовому порядку суму податкового зобов’язання, органом ДПС прийнято рішення щодо примусового стягнення коштів шляхом продажу інших активів товариства для погашення податкового боргу, у тому числі узгоджених податкових зобов’язань з вивізного (експортного) мита за вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями.
На думку ТОВ «Д», органи ДПС не мають права звертатися до суду з позовами про стягнення заборгованості за митними платежами за рахунок активів платника податків, оскільки органом стягнення податкового зобов’язання з вивізного (експортного) мита має виступати саме митний орган.
Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), відмовляючи ТОВ «Д» у задоволенні касаційної скарги, зазначив таке. Законом про погашення зобов’язань встановлено перелік контролюючих органів, які у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу, до яких, зокрема, віднесено митні органи, — стосовно акцизного збору та ПДВ (з урахуванням випадків, коли законом обов’язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Відповідно до пп. 6.2.1 ст. 6 зазначеного Закону якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов’язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону №509 органам ДПС надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
ВАСУ, відмовляючи ТОВ «Д» у задоволенні касаційної скарги, зазначив таке. Посилання ТОВ «Д» на те, що орган ДПС не є органом стягнення за вимогами з експортного вивізного мита, не можуть братися до уваги ВАСУ, оскільки судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що відповідно до пп. 2.3.1 ст. 2 Закону про погашення зобов’язань органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Згідно з пп. 5.2.4 ст. 5 Закону про погашення зобов’язань день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до пп. 5.3.2 ст. 5 цього Закону у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
При цьому узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5, визнається сумою податкового боргу такого платника податків (пп. 5.4.1 ст. 5 Закону про погашення зобов’язань).
Згідно з пп. 3.1.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. У разі якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
З огляду на вищенаведені приписи Закону про погашення зобов’язань та з урахуванням установлених судовими інстанціями фактичних даних, а саме: наявність у позивача податкового боргу — суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Д» зазначеного боргу.
Президією Вищого господарського суду України видано Рекомендації №04-5/1430, в яких зазначено, що у разі звернення контролюючих органів, крім податкових, до господарського суду з позовом про стягнення з платників податків податкового боргу господарському суду слід відмовляти у задоволенні відповідних позовних вимог.
На сьогодні відповідно до Кодексу адміністративного судочинства справи за позовами органів ДПС про стягнення податкового боргу за рахунок активів підсудні адміністративним судам.
Крім того, з метою визначення механізму надсилання контролюючим органом, який не є органом ДПС, подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, прийнято постанову №1387.
Пунктом 7 Порядку №1387 передбачено, що орган ДПС на підставі подання, одержаного від контролюючого органу, здійснює передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу платника податків.
За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги платника податків та скасування судового рішення, що належним чином мотивоване та за своїм змістом і формою відповідає вимогам матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
«Вісник податкової служби України» 03.08.2012, №29