«Вісник. Офіційно про податки»
Верховний Суд, у постанові від 04.11.2019 р. у справі №818/785/15, нагадав, що за змістом пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (п. 189.1, п. 198.5 ПКУ).
Відтак, враховуючи, що при проведенні перевірки встановлено відсутність залишків товарів, у зв’язку з чим вони не можуть бути використані позивачем у межах господарської діяльності, останній повинен здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.
Тож, на думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Підприємця у частині визнання протиправним та скасування ППР про збільшення йому грошового зобов’язання з ПДВ.