Коментар до постанови ВС від 05.08.2020 р., справа №433/383/19
У коментованій справі суд розглядав прикру ситуацію: начальника метеостанції спробували притягнути до кримінальної відповідальності за:
- привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, що карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 2 ст. 191 ККУ);
- складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, що караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч н.м.д.г. або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 1 ст. 366 ККУ).
Що вчинив керівник метеостанції?
Слідчими були виявлені факти виконання роботи за сумісництвом без належного оформлення документів. Ось як було насправді.
Керівник з кінця червня 2016 року здійснював контроль за відпрацьованим робочим часом підлеглими працівниками та особисто відповідав за достовірність складання і подання в бухгалтерію Табелів обліку робочого часу на оплату праці.
Йому було відомо про відсутність на робочому місці техніка-метеоролога. Такий працівник з червня 2016 року по вересень 2018 року періодично перебував за межами території України. Відповідні відомості можна отримати на запит від Державної прикордонної служби України, що й було зроблено слідчими органами.
Крім цього, керівник був зобов’язаний звітуватись перед податковими органами та ПФУ про нараховану та виплачену заробітну плату, сплачені податки, збори, обов’язкові платежі щодо усіх працівників, які офіційно працевлаштовані та яким виплачується дохід.
Незважаючи на те, що працівник був відсутній на робочому місці (і не перебував у закордонному відрядженні), його зазначали у табелі як присутнього, нараховували за цей час зарплату, яка і відображалась у «зарплатній» звітності до ДПС.
Під час слідства керівнику інкримінували умисні дії з метою незаконного нарахування та отримання заробітної плати за рахунок коштів держави та внесення неправдивих відомостей до офіційних документів.
Йдеться саме про «зарплатні» документи. Зокрема, в частині складання, заповнення та підписання Табелів обліку робочого часу, внесення неправдивих відомостей про відпрацьований нею час за червень-листопад 2016 року, квітень-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року. Сума нарахованої та виплаченої заробітної плати за цей період становила 60209,14 грн (за мінусом утримань зі заробітної плати).
Згідно з висновком судово-економічної експертизи, загальна сума нарахованої заробітної плати фактично відсутньому працівнику в сумі 60209,14 грн була повністю виплачена (за мінусом утримань зі заробітної плати) шляхом перерахування на банківську картку працівника. При цьому останній знімав з банківської картки та передавав керівнику. А з листопада 2017 року керівник сам знімав заробітну плату з банківської картки працівника, що, на думку слідчих, свідчить про заволодіння зазначеними грошовими коштами, якими керівник надалі розпорядився на свій розсуд.
Під час судового розгляду справи керівник свою провину визнав частково – він табелював працівника як присутнього на робочому місці. Проте отримання коштів від працівника пояснив тим, що працівник перебував за кордоном через особисті проблеми, а сам керівник натомість виконував всю роботу за працівника сам. Єдина проблема – жодного наказу про покладення виконання обов’язків відсутнього працівника на іншу особу (сумісництво) керівником не оформлялось.
Виходило так, що керівник виконував обов’язки працівника в свій вільний від основної роботи час (працював вночі через добу). І сам собі цю працю оплачував (зокрема, і шляхом повернення коштів відсутнім працівником). Проте робив це неофіційно, що, звісно, є порушенням постанови КМУ від 03.04.1993 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій від 28.06.1993 р. №43.
Насправді ж без документального оформлення сумісництва керівник не мав законних підстав не тільки виконувати роботу за сумісництвом, але й отримувати доплату за виконання додаткової роботи.
Що вирішив ВС?
Верховний Суд цілком підтримав висновки судів попередніх інстанцій та виправдав посадовця за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.
Він взяв до уваги те, що в періоди відсутності працівника на роботі керівник в повному обсязі виконував посадові обов`язки цього працівника. Це підтверджено журналами вихідних синоптичних телеграм, службовими документами, якими зафіксовано спостереження за погодними умовами і датчиками температури, передавання метеорологічної та іншої інформації за вказаний період часу (саме тоді, коли працівник перебував за кордоном).
Тобто суди визнали, зо згідно з документами весь обсяг роботи замість працівника був виконаний належним чином керівником. Ця робота фактично мала ознаки сумісництва, оскільки була виконана у вільний від основної роботи час на тому ж підприємстві. А отже, оформлена чи ні, ця праця мала бути оплачена.
Проте, з огляду на те, що обвинувачений був керівником структурного підрозділу державної організації, він все ж допустив зловживання службовим становищем. Тобто, звісно, що порушення було. Втім таке зловживання не містить корисливого мотиву і не спричинило матеріальної шкоди, оскільки керівник у повному обсязі виконав роботу за свого працівника.
Тому покарання було, але було м’якшим, ніж могло би бути. Присвоєння бюджетних коштів керівнику не визнали.
За внесення до офіційних документів свідомо неправдивих відомостей суд покарав керівника (за ч. 1 ст. 366 ККУ) сплатою штрафу у розмірі 1700 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 1 рік.
Висновки
Зрозуміло, що з першою частиною звинувачення керівнику пощастило. А оскільки йдеться про бюджетні кошти, то якщо було б покарання, то воно було б значно жорсткішим.
Проте сумісництво, тим більше неоформлене, трапляється не лише на бюджетних підприємствах. Якщо це ваша ситуація, то слід пам’ятати про наступне.
Згідно з п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юстом, Мінфіном від 28.06.93 р. №43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
І хоч це Положення і для державних юросіб, на практиці його застосовують і для приватних роботодавців (оскільки для них окремого нормативного акта для цієї ситуації не існує).
Робота, яку виконував керівник, фактично мала ознаки сумісництва, оскільки виконувалася у вільний від основної роботи час на тому самому підприємстві.
Згідно зі ст. 102-1 КЗпП, ст. 19 Закону «Про оплату праці» та п. 5 Положення №43 оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу. При цьому незалежно від отримуваної працівником заробітної плати за основним місцем роботи, за сумісництвом йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади (професії), у т.ч. надбавки, доплати, матеріальна допомога, якщо їх передбачено умовами оплати праці за цією посадою (професією) в трудовому договорі.
Таким чином, виконуючи в повному обсязі посадові обов`язки відсутнього працівника і отримуючи за це нараховану йому заробітну плату з надбавками, доплатами і матеріальною допомогою, керівник не мав корисливого мотиву, оскільки вказані виплати отримував за фактично виконану роботу. Це може бути аргументом на захист керівника, якщо ваша справа дійде до суду.
Проте відповідно до п. 4 Положення №43 і п. 4 постанови КМУ від 03.04.1993 р. №245 працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ, організацій і їх заступникам, а також керівникам структурних підрозділів таких підприємств, установ, організацій і їх заступникам заборонено.
Тож, як керівник структурного підрозділу державної організації, останній не мав права виконувати роботу за сумісництвом. І тому, виконуючи таку роботу, він допустив зловживання службовим становищем. Втім для недержавних підприємств такої заборони немає!
Складена «зарплатна первинка» – це не просто документи для внутрішнього користування, не кажучи вже про звітність. І якщо буде доведено, що це була не помилка, а умисне наведення неправдивих відомостей у таких документах, як табель, розрахунково-зарплатна відомість, Звіт з ЄСВ та форма №1ДФ, то керівнику, який складає або підписує ці документи, загрожує щонайменше штраф. А може бути і заборона займати керівні посади або обмеження волі на строк до трьох років.
Зверніть увагу, що ст. 366 ККУ, яка застосовувалась в коментованому судовому рішенні, стосується покарання службових осіб. А ними згідно зі ст. 18 ККУ, є, зокрема, особи, які постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.