Судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності нарахування платежів за основними зобов’язаннями та штрафних санкцій за несплату до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин платника з контрагентами у зв’язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій з придбання робіт, послуг і товарно-матеріальних цінностей з огляду на фіктивний (удаваний) характер здійснених господарських операцій.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №826/19492/15 наголошено, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами реального характеру розглядуваних господарських операцій, адже контрагенти позивача мають спільні ознаки, які характеризують їхню діяльність як фіктивну, а саме: відсутність основних засобів; трудових ресурсів; неподання фінансової та податкової звітності тощо.
Про необґрунтованість податкової вигоди свідчать також доводи контролюючого органу про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності у зв’язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником у документах обліку; відсутність документів обліку.
Таким чином, суд касаційної інстанції виснував, що витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.
Таким чином, Касаційним адміністративним судом у складі колегії суддів Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №826/19492/15 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 залишено без змін.
***
Читайте також:
