Нагадаємо, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в ЄДР в порядку, встановленому Законом №755. Інформація про державну реєстрацію ФОПа є відкритою.
Водночас судова практика доволі часто зауважує, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки – суб’єкта господарювання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 128 ГКУ громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГКУ.
Тобто підприємець – це статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Різниця між ФОПом та юрособою
Застосування тих чи інших положень чинного законодавства, передбачених та можливих для юрособи, водночас не може бути застосовано щодо ФОПа, зокрема:
1) на відміну від юридичних осіб, ФОП діє без установчих документів та обов’язкового формування статутного капіталу. ФОП є одночасно і власником бізнесу, й органом управління ним, а також може здійснювати підприємницьку діяльність без залучення найманої праці;
2) ФОП відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 52 ЦКУ);
3) будучи підприємцем, особа не втрачає статус фізособи та/або громадянина України – ІПН ФО/ФОПа не змінюється після реєстрації ФОа підприємцем та внесенням відомостей до ЄДР (окрім реєстрації платником ПДВ);
4) на відміну від місцезнаходження юрособи (ст. 93 ЦКУ), фізособа, у т. ч. ФОП, має місце проживання/реєстрації, і за його допомогою відбувається індивідуалізація та зв’язок із фізособою за місцем проживання/реєстрації, визначається підсудність (для спорів у суді);
5) на відміну від юросіб, ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення запису про припинення ФОПа до ЄДР. Із припиненням здійснення господарської діяльності зобов’язання для фізособи не припиняються, на відміну від юросіб (ст. 609 ЦКУ);
Важливо! У разі припинення ФОПа його зобов’язання (господарські зобов’язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки він як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (п. 4.22 постанови Великої Палати ВС від 13.02.2019 у справі №910/8729/18).
6) законодавець у тих випадках, коли це зумовлено тими або іншими причинами, визначає обов’язковість статусу суб’єкта підприємницької діяльності або правові наслідки його наявності відповідними формулюваннями, зокрема «продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність» (ч. 1 ст. 712 ЦКУ), «наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність» (ч. 1 ст. 787 ЦКУ), «підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність» (ч. 1 ст. 865 ЦКУ), «фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності» (ч. 2 ст. 1079 ЦКУ).
Отже, під час укладання ФОПом договору він має враховувати не лише свій статус (хто підписує договір – ФОП чи ФО), а й, зважаючи на предмет договору – нерухоме чи рухоме майно, звертати увагу на певні особливості щодо форми таких договорів (письмова проста чи письмова нотаріальна) та їх змісту.
Договори щодо рухомого майна – ТЗ
Зазначимо, що ТЗ в Україні реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через ЦНАПи (п. 6 Постанови від 07.09.1998 №1388). За ФОПами автомобілі не реєструються.
Втім, ФОПи можуть бути стороною договорів купівлі-продажу ТЗ на таких умовах:
1) ФОПи можуть укладати договори купівлі-продажу ТЗ без жодних обмежень та оплачувати їх зі своїх підприємницьких рахунків. У таких випадках ТЗ, що належать фізичним особам – підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами (п. 6 Постанови від 07.09.1998 №1388);
2) ФОП має право на ПК з ПДВ, підтверджений ПН, що виписані контрагентом-продавцем, зареєстрованим платником ПДВ, та за наявності відповідних КВЕДів. При цьому факт реєстрації ТЗ на фізособу не є тією обставиною, яка може свідчити про його придбання без мети подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ (див. тут, постанови ВС від 12.02.2019 у справі №807/1380/16 та від 27.02.2020 у справі №807/2235/15);
3) правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії ТЗ, договір купівлі-продажу ТЗ тощо; а свідоцтво про реєстрацію ТЗ лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до реєстру МВС відомостей про ТЗ і його власника, проте як самостійний документ право власності в особи не породжує (постанова ВП ВС від 05.04.2023 у справі №911/1278/20);
4) технічне обслуговування автомобіля може здійснюватися ФОПом з оплатою послуг техобслуговування з його підприємницького рахунку, оплачувати та укладати договори добровільного страхування наземного транспорту, оформлені на ФОПа (постанова ВС від 20.01.2021 у справі №819/1237/17).
Водночас неоднозначним є тлумачення ч. 2 ст. 799 ЦКУ щодо нотаріального посвідчення договорів оренди ТЗ. Адже ст. 799 ЦКУ не містить винятків та вказівок про укладення договору найму (оренди) транспортного засобу за участі ФОПа у простій письмовій формі.
Велика Палата ВС у постанові від 14.06.2023 у справі №125/1216/20 наголошує, що для вирішення питання, чи підлягає договір найму (оренди) транспортного засобу, стороною якого є ФОП, нотаріальному посвідченню згідно з ч. 2 ст. 799 ЦКУ, слід виходити не лише із суб’єктного складу відповідних правовідносин. Важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин (у цьому разі договірних відносин оренди транспортного засобу) та чи є такі відносини господарськими.
Отже, не потребують нотаріальному посвідченню договори оренди ТЗ, укладені між ФОПами (чи однієї зі сторін договору є ФОП), які згідно з КВЕДами за ЄДР (а також – для спрощенців за даними Реєстру платників єдиного податку) здійснюють госпдіяльність, яка потребує використання ТЗ (чого неодмінно вимагатиме податкова). Але поняття «використання у госпдіяльності» має доволі широке тлумачення (у т.ч. й за відповідними КВЕДами), тож головне – підтвердити це документально.
Договори щодо нерухомого майна
Щодо укладення договорів купівлі-продажу нерухомості за участі ФОПа остаточна крапка досі не поставлена і, на нашу думку, завдяки відсутності належного регулювання на законодавчому рівні.
Втім, якщо звернутись до судової практики, то досі маємо дві позиції, зокрема:
- якщо фізособа володіє об’єктами нерухомості (житловими, садовими будинками, у т.ч. новозбудованими), то навіть за умови реєстрації ФОПом може продавати цю нерухомість як фізособа. Проте у цій ситуації ВС у постанові від 06.10.2020 у справі № 826/14391/16 наголосив, що комплекс послідовних цілеспрямованих дій фізичної особи з продажу нерухомого майна є систематичною діяльністю, метою якої є саме отримання прибутку, оскільки зазначені дії з продажу не можна кваліфікувати як такі, що мали на меті задоволення власних (особистих) потреб фізичної особи. А отже, вказане є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька з відповідним оподаткуванням ПДФО, ВЗ та ПДВ;
- судова практика, не заперечуючи можливість продажу нерухомості (житла тощо) саме ФОПом, у т.ч. вважає, що сам лише факт підписання відповідних договорів купівлі-продажу нерухомого майна без зазначення статусу фізичної особи як підприємця не є свідченням відсутності зв’язку таких операцій із підприємницькою діяльністю. Такий висновок, з одніого боку, говорить про можливість укладення договорів купівлі-продажу нерухомості саме ФОПом (хоча нерухомість зареєстрована на фізособу), з іншого – набуття статусу ФОПа не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з його участю належать до господарських. Адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. Водночас, наприклад, відповідно до приписів п. 292.1 ПКУ до доходу платника ЄП не включаються доходи, отримані такою фізособою від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізособі та використовується в її господарській діяльності.
Отже, при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна (житлові будинки тощо) ФОПом чи фізособою, останні мають враховувати правила оподаткування саме таких операцій, які досі є спірними в частині оподаткування таких ФО чи все ж такі ФОПом (з урахуванням обмежень, встановлених п. 172.1 ПКУ в частині продажу на рік одного об’єкта нерухомості (незавершеного будівництва), що перебував у володінні більше 3 років). Для ФОПів-загальників дохід оподатковується за правилами ст. 177 ПКУ.
Щодо договорів оренди об’єктів нерухомості, які належать ФОПу як фізособі, то тут працює загальний принцип – власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦКУ). Втім, такі договори можуть укладатись ФОПами з урахуванням обмежень, встановлених для платників єдиного податку щодо площі нерухомості (пп. 291.5.3 ПКУ).
А ось щодо можливості скористатись пільгами, то, зокрема, ВС у постанові від 17 січня 2024 року у справі №520/2239/21 зауважив, що оскільки фізособа передала у безоплатне користування ФОПу комплекс нежитлових приміщень для виробництва залізобетонних конструкцій, це не звільняє власника від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі на загальних підставах. У разі невикористання власником промислових будівель в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, права на пільгу, передбачену пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ для будівель промисловості, він не має.