Коментар до Постанови ВС від 11.11.2024 у справі №480/14519/21
ДПС: паливні баки – це акцизні склади!
ГУ ДПС наказами від 29.10.2021 було призначено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об’єктів або інших об’єктів власності (зокрема, місць зберігання та/або відпуску пального) ТОВ.
За наслідками перевірки відповідачем 06.12.2021 було прийнято 11 податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій на майже 5 млн грн.
Під час фактичної перевірки ГУ ДПС дійшло висновку, що у ТОВ у 2020 році виник обов’язок зареєструвати як акцизні склади місця зберігання бензину, дизельного пального та газу, що розташовані у місцях здійснення діяльності. Такий обов’язок виник у зв’язку з придбанням пального у кількості, що сукупно перевищує 1 млн літрів. Загальна кількість придбаного пального усіх видів дійсно становила 1,5 млн літрів, з них газу придбано 709 тис. літрів. Бензину та дизельного пального у сукупності придбано 848 тис. літрів.
Газ був придбаний для роботи зерносушарки. У 2020 році контрагент за договором з ТОВ провів переобладнання зерносушарки з облаштуванням автономного газопостачання із власних резервуарів, а не з газогону. Були встановлені та підключені дві ємності по 25 тис. літрів кожна. Вони використовувались виключно для забезпечення роботи сушарки, і є паливними баками. Відпуск газу з них не проводився і був технологічно неможливим. Відповідно до вимог пп. 14.1.6 ПКУ паливний бак як ємність для зберігання пального у транспортному засобі чи обладнання не є акцизним складом.
У зв’язку з цим газ, який був придбаний ТОВ та використовувався у технологічному процесі, не може бути врахований при визначенні загального обсягу пального. Обов’язок реєстрації акцизних складів у ТОВ не виник. А донарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій за зберігання пального без реєстрації акцизних складів та рівнемірів-лічильників є безпідставним.
Також безпідставним є застосування штрафних санкцій за зберігання пального без ліцензії до 24.09.2020. Резервуари для зберігання дизельного пального ТОВ має за двома адресами та на обидві отримані ліцензії у лютому 2020 року.
ГУ ДПС пояснило, що ним були проведені фактичні перевірки місць зберігання та/або відпуску пального за трьома адресами фактичного здійснення діяльності ТОВ, де виявлено низку порушень. Відповідно до вимог Закону №481 місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального – діяльність із зберігання зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Під час перевірки встановлено факт зберігання газу без відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 до моменту отримання такої ліцензії 24.09.2020, що є порушенням вимог ст. 15 Закону №481, та застосовано штрафні санкції у розмірі 500 тис. грн.
Податковим кодексом України надано визначення акцизного складу, а також обставини, за яких місце зберігання пального акцизним складом не визнається. При отриманні протягом року пального, що у загальній кількості перевищує 1000 кубічних метрів, навіть за умови його використання для власних потреб, у госпсуб’єкта виникає обов’язок зареєструвати акцизний склад. ТОВ такий обов’язок не виконало та реєстрацію акцизних складів у трьох місцях фактичного зберігання пального не здійснило.
Також ТОВ не виконало вимоги пп. 230.1.2 ПКУ та не обладнало акцизні склади лічильниками витратомірами та рівнемірами, зареєстрованими у реєстрі.
Суди: паливні баки – не акцизні склади!
Суди наголошують, що відповідно до норм податкового законодавства у особи, яка вчиняє операції з пальним, виникає обов’язок реєстрації акцизного складу, встановлення та реєстрації рівнемірів та витратомірів у разі відповідності місць зберігання пального ознакам акцизного складу.
Водночас у 2020 році ТОВ не було платником єдиного податку 4-ї групи, а тому обов’язок реєстрації акцизних складів у нього виникав лише у разі отримання протягом календарного року пального в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів.
Справді, загальна кількість придбаного ТОВ пального всіх видів становила 1,5 млн літрів, з яких половину становить придбаний газ, який використовувався для роботи зерносушарки. І саме у 2020 році ТОВ було проведено переобладнання сушарки на використання зрідженого газу з автономної системи, для чого придбано та встановлено дві ємності по 25 тис. літрів.
На замовлення ТОВ було проведено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновків якої зерносушарка, яка перебуває у власності Товариства, має модульну конструкцію, не потребує здійснення будівельних робіт для встановлення. Конструкція дозволяє багаторазове перенесення виробничих потужностей. Облаштування системи автономного газопостачання та оснащення сушарки двома ємностями для зберігання газу також проведено без зведення фундаментів. Дві ємності по 25 тис. літрів кожна є невід’ємною частиною зерносушарки. За сукупністю ознак зерносушарка є рухомим майном, до нерухомого майна не належить. Резервуари для зберігання газу використовуються виключно для забезпечення технологічного процесу роботи зерносушарки. Ємності не мають обладнання для відпуску пального чи перекачування у інші ємності, такі дії є технологічно неможливими. Ємності для зберігання газу є технологічними паливними баками зерносушарки.
Таким чином, ємності у складі зерносушарки використовуються лише для зберігання газу, що використовується виключно у роботі самої сушарки та не призначені для відпуску іншим споживачам, крім самої сушарки.
І оскільки зазначені ємності є паливними баками зерносушарки, то на вимогу пп. «г» пп. 14.1.6 ПКУ вони не є акцизним складом та не виникає обов’язку реєстрації таких місць зберігання як акцизних складів та обов’язкового встановлення й реєстрації витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників.
Щодо застосованої штрафної (фінансової) санкції за зберігання дизельного пального без отримання відповідної ліцензії, то обов’язку отримання ліцензії на право зберігання пального у паливних баках транспортного засобу обладнання чи пристрою вказаний закон не встановлює.
Штраф скасували, але тільки за строком давності: №20-ОПП за ТЗ треба подавати!
На підставі висновків, наведених вище, суди зняли з ТОВ штрафи щодо акцизного податку.
Але в цій справі був ще один цікавий нюанс : це позиція судів та ГУ ДПС щодо застосування штрафних санкцій у сумі 239 700 гривень за неподання повідомлення за формою №20-ОПП про об’єкти, за допомогою яких провадиться діяльність ТОВ.
Взагалі-то, у порівнянні з іншими штрафами, на момент розгляду справи за неподання повідомлення форми №20-ОПП за п. 117.1 ПКУ ТОВ загрожував штраф лише у розмірі 1020 грн за одне порушення. Але порушень виявилося багато!
Так, під час перевірки ГУ ДПС було встановлено, що станом на 01.11.2021 у користуванні ТОВ перебувало 276 одиниць транспортних засобів та обладнання. Повідомлення за формою №20-ОПП було подане лише щодо 85 одиниць (ще і з порушенням встановлених строків), а щодо 191 одиниць – не подано взагалі. Звідси й така величезна сума штрафу за це порушення!
ВС зауважує, що відповідно до вимог п. 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Проте частину з цих об’єктів було введено ТОВ в експлуатацію більш ніж за три роки до прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.
Загалом щодо штрафних санкцій за неподання повідомлення форми №20-ОПП ВС вже висловлювався.
Податкові органи весь час намагаються прирівняти повідомлення за формою №20-ОПП до виконання обов’язку щодо подання заяв про взяття на облік.
Протеу справі №140/4362/21 ВС наголосив, що, норми Податкового кодексу України не встановлюють строків подання повідомлення за формою №20-ОПП, що, своєю чергою, виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з п. 117.1 ПКУ. Адже строки подання повідомлення за формою №20-ОПП встановлюються не ПКУ, а підзаконним нормативним актом – п. 8.4, 8.5 Порядку №1588.
Результат: цього разу суд скасував штрафи за абз. третім п. 102.1 ПКУ, згідно з яким податкові органи можуть застосувати штрафи не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення. А всі об’єкти були введені в експлуатацію задовго до перевірки – йдеться про 2002 – 2008 роки!
Порушення строків встановлення рівнемірів-лічильників – без штрафу
Наостанок згадаємо про ще одне (інше) рішення ВС, яким було скасовано штрафи за резервуари, в яких зберігається пальне. Щоправда, в ньому йдеться про дійсні акцизні склади, а порушення стосувалося строків встановлення і реєстрації на них лічильників.
У постанові від 11.12.2024 у справі №200/18913/21, ВС не погодився зі штрафними санкціями на суму 580 тис. грн згідно з ч. 1 п. 128-1.1 ПКУ за порушення строків реєстрації в Єдиному держреєстрі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників рівня пального на введеному в експлуатацію резервуарі.
Адже положеннями п. 12 та 18 підрозд. 5 розд. XX ПКУ встановлено строки для виконання обов’язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату, з якої до таких платників застосовуються норми п. 128-1.1 ПКУ.
ВС наголосив, що складом правопорушення, визначеного п. 128-1.1 ПКУ, за яке передбачено штрафну санкцію, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
При цьому відповідальності за недотримання вказаного строку, тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами ПКУ не передбачено.