Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Підприємства, укладаючи господарські договори, розуміють, що здійснюють підприємницьку діяльність, яка насамперед спрямована на отримання прибутку. І оскільки від цього у майбутньому залежать і їхні витрати, то бухгалтери вдаються до багатьох винаходів, щоб не показати збитків.
ВСУ у постанові від 28.02.2011 р. у справі №21-13а11 робить дуже важливий висновок: укладання госпсуб’єктами договорів купівлі-продажу (контрактів), навіть при їх наступному розірванні, свідчить про спрямованість діяльності на отримання доходу, що визначає останню як господарську. Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.
ВСУ вказує на те, що Підприємство при укладенні договору купівлі-продажу з нерезидентом мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність відповідно до визначеної мети, проте його діяльність не дала очікуваного результату з не залежних від Підприємства причин, що спростовує висновки Інспекції про здійснення Підприємством негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку.
Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської.
Неотримання Підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов’язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій є звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
