Головна Усі новини Суспільство і життя Суспільство, події

Для чого потрібна прописка і чому від неї відмовляються?

3,3 млн українців живуть не за місцем реєстрації

В Україні понад 3 млн дорослих людей живуть не за місцем реєстрації. Зазвичай такі громадяни переїжджають до інших міст, орендують квартири і не реєструються за новим місцем проживання. З одного боку, інститут прописки поступово відходить в минуле, але з іншого – існують десятки адміністративних послуг, які не можна отримати просто за місцем проживання. Це істотно ускладнює життя і сприяє корупції. Сайт «Сьогодні» розібрався, як працює система реєстрації місця проживання в Україні, навіщо потрібна і доступ до яких послуг дає.

 

Для чого потрібна прописка

Вживати термін «прописка» зараз некоректно, оскільки її в Україні не існує. Ще 2001 року в країні позбулися системи прописки і замінили її реєстрацією місця проживання. Однак зміна назви не змінила суті. Українці, які живуть не там, де зареєстровані, стикаються з безліччю труднощів, починаючи з того, що не можуть віддати дітей до шкіл і дитячих садків, і закінчуючи оформленням субсидій і пенсій.

Вже давно йдеться про те, щоб почати реформу реєстрації місця проживання, а на початку березня активісти в Києві навіть виходили на масовий мітинг за скасування прописки. Мітингувальники заявляли, що українці повинні реєструватися там, де вони фактично живуть, а не там, де у них є майно. Тобто прописка повинна стати чисто декларативною, а не обов'язковим фактором, який забезпечує доступ до необхідних адмінпослуг.

Під час презентації результатів першого загальнонаціонального соціологічного дослідження «Громадяни України, які проживають не за місцем реєстрації: їх кількість і проблеми» експерти зазначили, що скасувати прописку в країні не можна, але ось реформувати – необхідно.

«Реєстрація місця проживання – це не про адміністративну послугу, де ти просто реєструєшся, або знімаєшся з реєстрації. Це про цілу інфраструктуру підсистем, які прив'язують людину в отриманні державних послуг до реєстрації місця проживання. Скасувати просто ту прописку, яка досі живе в нашій країні, неможливо. Але нам потрібно зрозуміти, яка модель буде нам потрібна, щоб вона була і людиноорієнтованою, і допомагала державі зрозуміти, скільки і де людей живе, щоб справедливо розрахувати ресурси», – заявила Людмила Янкіна, правозахисниця, керівник проекту «Свобода пересування для кожного: реформа системи реєстрації місця проживання в Україні», Центр прав людини ZMINA.

Експерти впевнені, що система, яка існує в Україні зараз, – рудимент з радянських часів, без якого, проте, складно обійтися. Адвокат АО «Артіус» Інна Власенко пояснила в коментарі «Сьогодні», що, в першу чергу, інститут прописки має значення для державного планування і управління територіями – наприклад, планування кількості дитсадків, шкіл, лікарень, для підтримки правопорядку на певній території.

«Стосовно реалізації громадянами деяких своїх прав, то такі не завжди залежать від прописки. Якщо говорити про житлові права, то, з юридичної точки зору, прописка в квартирі дає право тільки на проживання в ній особи, місце проживання якого зареєстровано в цій квартирі. Право власності на таку квартиру прописка не підтверджує, остання підтверджується тільки правовстановлюючими документами», – зазначила Інна Власенко.

У лікарнях зараз можна обслуговуватися і не за місцем прописки. Достатньо написати заяву на обслуговування і обзавестися карткою. А самі медустанови не можуть відмовити в обслуговуванні тим, хто звернувся не за місцем реєстрації.

Віддати дитину до школи і садка теж можна за місцем проживання, тільки не варто забувати, що зараз діє пріоритет для тих, у кого є реєстрація. А вже після того, як будуть зараховані всі діти з пропискою в районі навчального закладу, почнеться зарахування інших.

«Особливу увагу на прописку звертають при прийомі на роботу, оскільки працівники допускаються до матеріальних цінностей, банківської таємниці, конфіденційної інформації. Прописка має значення при розгляді спорів судовими органами, оскільки незалежно від статусу сторони (позивач, відповідач, третя особа, свідок), судову повістку суд направлятиме за зареєстрованою адресою місця проживання. Якщо до вас подадуть позов, суд надсилає повістки за адресою реєстрації. Тож якщо не проживаєте за адресою реєстрації, то можна і не взнати, що розглядається судова справа з вами», – пояснює Власенко.

Не варто забувати, що реєстрація місця проживання має великий вплив також і на виборчий процес. Адже прописка необхідна для контролюючих органів, для визначення списків виборців, створення виборчих дільниць і т.д.

Дані дослідження, яке проводили в аналітичному центрі CEDOS, свідчать про нижчий рівень виборчої активності серед осіб, які проживають не за місцем реєстрації. Так, 45% респондентів брали участь в місцевих виборах в тих населених пунктах, де зареєстровані, але фактично не проживають. У той же час тільки 3% опитаних голосували на парламентських виборах 2014 р., скориставшись механізмом тимчасової зміни місця голосування. Раніше ми вже писали, як можуть проголосувати люди, що живуть не за пропискою.

«На місцевих виборах люди можуть голосувати тільки в тих населених пунктах, де вони зареєстровані. Коли ми бачимо 45% людей, які не живуть за місцем реєстрації, проголосували на місцевих виборах, це означає, що вони вибирали представників влади для того населеного пункту, де вони, фактично, не живуть», – зазначає дослідниця аналітичного центру CEDOS Олександра Слободян.

Тим часом українці стоять у величезних чергах, щоб змінити місце голосування до другого туру президентських виборів.

Нагадаємо, що необхідність прописки змушує чоловіків повозитися і з військовим обліком. Тут є два важливих аспекти. По-перше, всі повістки про призов до армії приходитимуть за місцем прописки. А по-друге, якщо ви стоїте на військовому обліку в якомусь певному військкоматі, то при зміні місця реєстрації вам буде необхідно їхати до військкомату із заявою про реєстрацію на новому місці. У тому військкоматі вас знімуть з військового обліку, а слідом потрібно їхати до військкомату за новим місцем проживання і заново ставати на облік.

Реєстрація місця проживання залишилася важливою для доступу українців до різноманітних послуг. 21% людей, які живуть не за місцем реєстрації, вважають, що через це їх права значно обмежені. Проте, багато хто не поспішають реєструватися або ж просто не мають такої можливості.

 

Скільки українців живе не за місцем реєстрації

Зараз не за місцем реєстрації живе близько 3,3 млн українців, що становить 12% населення. Такі результати представила дослідниця аналітичного центру CEDOS Олександра Слободян.

«На основі результатів загальнонаціонального опитування ми змогли оцінити кількість осіб, які проживають в Україні не за місцем реєстрації, приблизно в 3,3 мільйона осіб, що становить близько 12% населення. Ця оцінка стосується тільки дорослого населення. У нас є підстави вважати, що вона мінімальна. Точніші дані можна отримати тільки після проведення перепису населення», – говорить Олександра Слободян.

Водночас, в Україні є 0,9 млн дітей, які живуть не за місцем реєстрації, 0,7 млн ​​дорослих, які живуть взагалі без реєстрації, 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб і 0,4 млн іноземців.

Експерти пояснюють, що проблема з пропискою стає загальнонаціональною і провокує корупцію. За даними дослідження, близько чверті респондентів, які проживають не за місцем реєстрації, відповіли, що саме з цієї причини були змушені робити певні неформальні доплати лікарям і оплачувати благодійні внески до фондів поліклінік. Майже така ж кількість опитаних повідомили, що намагаються не звертатися до лікарень.

«За останні два роки 72% опитаних громадян дорослого віку зверталися до державних поліклінік, щоб отримати певні послуги, які більшість з них отримали. Послуги не отримали лише 2% осіб, які проживають за місцем реєстрації, і 3% з тих, хто проживає не за місцем реєстрації. Однак особи, які проживають не за місцем реєстрації, частіше робили певні неформальні доплати і благодійні внески за отримання послуг», – уточнила Слободян.

До речі, не за місцем реєстрації живе переважно молодь. Так, 17% людей, які живуть не за місцем реєстрації, – це українці віком від 18 до 24 років, 19% – люди від 25 до 34 років. А ось, наприклад, люди віком від 55 до 64 років становлять лише 6% тих, хто живе не за місцем прописки.

77% людей, які не живуть за місцем реєстрації, не відчувають потреби в цій самій реєстрації. В Україні також є великий пласт тих, хто знімає квартири і не має свого власного житла. Щоб зареєструватися, їм потрібно пред'явити якісь докази про те, що вони живуть на тій чи іншій орендованій квартирі. Для цього їм потрібно принести договір про оренду або ж отримати згоду від власника житла. Але з цим багато проблем, адже власники квартири просто не погодяться реєструвати у себе всіх квартирантів.

«Населення часто пов'язує право власності на житло та реєстрацію місця проживання. Яскравою ілюстрацією того, що цей стереотип досі живий, став відповідь на запитання про те, зареєструєте ви орендарів у власному житлі. 95% всього населення відповіли, що вони б не зареєстрували орендаря в своїй оселі», – підсумувала Слободян.

Євген Ріяко, адвокат, керуючий партнер Юридичної компанії «RIYAKO & PARTNERS», в коментарі «Сьогодні» говорить, що прописуючи у себе квартирантів, орендодавці в майбутньому можуть зіткнутися з багатьма проблемами.

«У нашій правовій системі є таке поняття як право користування житловим приміщенням, яке, в тому числі, виникає з моменту реєстрації місця проживання особи в конкретному житло. На практиці така система спотворює реальні відносини, які складаються в суспільстві. Особливо, якщо власник квартири, наприклад, «допоміг» знайомому або орендарям з реєстрацією. В подальшому вони виїхали і не знялися з реєстрації або навпаки живуть без згоди власника і не збираються виселятися. Рішення такої проблеми лежить в багаторічній судовій площині і не завжди може закінчитися позитивно для власника», – пояснив експерт.

 

Чи потрібна країні прописка і чи можна від неї відмовитися

В європейських країнах громадяни подають інформацію про своє місце проживання, за яким їм надсилатимуть пошту, рахунки і т.д. В Україні ж обговорюють підходи до реформування інституту реєстрації місця проживання.

«Вже десять років поспіль всі говорять про важливість реформи в цій сфері. Що ж всіх турбує? Відповідь проста: Україна – цивілізована проєвропейська країна, яка розуміє, що таке сервіс, в тому числі сервіс у відносинах громадянин-держава. Суспільство вимагає конкретики в розумінні реєстрації місця проживання та його значення. З одного боку, кожен з нас розуміє, що повинен бути офіційний канал зв'язку між людиною і державою, в якій вона проживає. Це потрібно для низки обов'язкових функцій, пов'язаних з тим, що держава знає, куди вам посилати кореспонденцію. Не більше того. Це стосується напряму вимог щодо сплати податків, судових повісток, листів з банку і тому подібних повідомлень», – каже Ріяко.

У Верховній Раді зараз зареєстрований законопроект 9218 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Законопроект передбачає, що, для реєстрації чи зняття з реєстрації подаватиметься тільки заява-декларація, яку навіть можна буде подати онлайн. А внесення позначок до паспорту про місце проживання буде необов'язковим і здійснюватиметься тільки за бажанням особи.

Разом з тим, законопроект пропонує ввести нові штрафи. Інспекторам органів реєстрації дозволять вибірково навідуватися додому до заявників, щоб перевірити подану інформацію. Якщо виявлять, що людина подала неправдиві відомості при реєстрації, прописка анулюється, а людину притягують до адміністративної відповідальності – штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів – 1700-3400 гривень.

«На жаль, прийняти прогресивну модель за основу реформування системи реєстрації держава не бажає. Більш того, в комітетах Верховної Ради знаходиться на розгляді законопроект, який ще більше посилює цей інститут. Пропонується істотно збільшити штрафи і дозволити чиновникам проводити виїзні перевірки реальності місця проживання. Це ніяк не вкладається до європейської практики. Досвід таких країн, як Естонія, Німеччина, Франція, та й багатьох інших країн європейської зони показує, що повідомного принципу для нормального життя досить. В Європі людина просто вказує державі за якою адресою вона отримуватиме пошту. Точка», – коментує ситуацію адвокат Євген Ріяко.

Він додає, що ситуація в Україні, крім цього, ускладнюється ще й тим, що держава за фактом обмежує низку прав своїх громадян. Без реєстрації неможливо отримати «ідентифікаційний номер», зареєструвати бізнес (ФОП), отримати частину соціальних допомог або проголосувати на виборах. З боями іноді потрібно відстоювати своє право на отримання закордонного паспорта, а також право на заняття дитини в садочку чи школі.

«Інститут прописки, з одного боку, є дуже відносним, а з іншого – реалізація деяких прав таки залежить від так званої прописки. Скасування прописки було одним з основних вимог Європейського Союзу для безвізу з Україною. Ще 2003 року Верховна Рада ухвалила закон, яким формально скасували прописку, але фактично її перейменували на «реєстрацію місця проживання», – підсумувала Інна Власенко.

Джерело
Сьогодні
Рубрика:
Суспільство і життя / Суспільство, події
Теги:
Суспільство

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції.

Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

Коментарі: 3

Новини по темі

Консультації по темі

Хочете отримувати

найважливіші новини від «Дебету-Кредиту»?