Положеннями Указу №1529 передбачено, що укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю) із власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати в натуральній або грошовій формі є обов’язковим.
Відповідно до п. 1 Указу №92 запроваджується плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% від визначеної згідно із законодавством вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).
Орендні відносини в Україні регулюються Законом про оренду землі, ст. 1 якого визначено, що оренда землі — це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 5 зазначеного Закону встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний передати орендареві земельну ділянку у користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ст. 21 Закону про оренду землі).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Таким чином, плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється у розмірі не менше 3% від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), яка поступово збільшується залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря й індексів інфляції.