ДПС у Вінницькій області повідомляє, що згідно з підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.
Відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію, зокрема, пального підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового;
Згідно із пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, зокрема, у разі використання пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду у разі одночасного виконання таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті «б» цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ (далі - Цивільний кодекс) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому згідно зі ст. 839 Цивільного кодексу підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із власного матеріалу і власними засобами, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 Цивільного кодексу).
Таким чином, суб’єкти господарювання здійснюватимуть власне споживання пального у разі заправлення пальним:
власного транспорту, з використанням якого згідно з договором про надання послуг або договором підряду виконуватиметься робота з обробітку ґрунту, внесення добрив, збирання та перевезення врожаю замовників;
транспортних засобів за договорами підряду у разі одночасного виконання умов, визначеними пп. а) - в) пп. 14.1.212 п. 141 ст. 14 Кодексу.
У разі здійснення суб’єктами господарювання операцій, які є операціями з реалізації пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у таких суб’єктів виникає обов’язок, зокрема: реєстрації платником акцизного податку (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу), складання та реєстрації акцизних накладних (п. 231.1 ст. 231 Кодексу), подання декларації акцизного податку (п. 49.2 ст. 49 Кодексу).
Звертаємо увагу, що діяльність з виробництва пального, оптової та роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального ліцензується відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Згідно з пп. б) пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Відповідно до пп. в) - г) пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ не є акцизним складом, зокрема приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.
Відповідно до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження - розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Згідно з пп. б) пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу платники податку - розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Отже, суб’єкт господарювання, який є платником єдиного податку четвертої групи, не буде розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, якщо він одночасно:
1) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), незалежно від загальної місткості розташованих у приміщенні або на території ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є підприємство;
2) використовує пальне виключно для потреб власного споживання; не здійснює інших операцій з реалізації пального, зокрема реалізації зберігання пального іншим особам.