Коментар до ІПК від 17.05.2019 р. №2236/6/99-99-12-02-04-15/ІПК
Зміст питання
ТОВ поінформувало, що для службових поїздок використовує транспортні засоби працівників на підставі договорів оренди, та звернулось за консультацією щодо віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов'язків, до складу витрат; права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з придбання пального; підстав для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору чи єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
І ось що відповіли податківці.
Щодо витрат та коригування фінрезультату
Перш за все, податківці задали про необхідність договірного оформлення використання автомобілів працівників, зокрема, і таких, які використовуються ними під час виконання трудових обов'язків. Ми на цьому теж наголошували в нашому аналітичному матеріалі.
На справді в такій ситуації можливо застосування різних договорів, і не лише цивільного, а і трудового законодавства. Але податківці у своїй ІПК зупинилися на нормах пп. 14.1.97 ПКУ щодо визначення лізингової (орендної) операції та вказали, що ст. 799 ЦКУ встановлено, що укладений договір найму транспортного засобу за участі фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню.
Тому ще раз наголошуємо: договірні підстави для використання такого автомобілю можуть бути різними. Але якщо укладено саме договір оренди, то не слід забувати про таку обов’язкову умову, як його нотаріальне посвідчення.
Окремо податківці навели норми ст. 44 та 134 ПКУ. На підставі цієї норми вони зробили висновок, що витрати на придбання ПММ враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами. Так згідно з п. 5 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Крім цього, слід розрізняти напрямок таких витрат – від цього теж залежить дата їх визнання.
Якщо вони пов’язані із отриманням певного доходу (наприклад, пальним заправляються автомобілі, які надають послуги з перевезення пасажирів або вантажів), то витрати визнаються одночасно із визнанням доходу від реалізації таких послуг.
Якщо ж такого прямого зв’язку немає (наприклад, пальне використовується на автомобілях, якими працівники їздять у службові відрядження, під час яких послуги не надаються), то витрати визнаються у тому періоді, коли вони були понесені. В нашому випадку – коли пальне списується з балансу на підставі певного первинного документу.
Але якими документами потрібно оформити таке заправлення авто, податківці в коментованій ІПК не зазначали та відправили за цим питанням до Мінфіну.
Тривалий час функцію документу, за яким обліковується використання пального на певний автомобіль, виконував подорожній лист. Але на сьогодні він не є обов’язковим, і типова форма цього документу скасована. Тому підприємство може як застосовувати цю, вже скасовану форму, так і розробити власну форму відповідного первинного документа для визнання таких витрат. Головне, щоб він мав усі обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону про бухоблік. Про це ми писали тут.
І ще один момент – це норми списання пального. Тривалий час, не зважаючи на опір бізнесу та судову практику, податківці продовжують наполягати на тому, що до складу витрат можна включати вартість використаного пального лише у межах встановлених Наказом №43. Ця вимога стосується не лише юросіб, а і підприємців на загальній системі оподаткування, про що ми писали тут, тут і тут. Погоджуватись із податківцями чи ні, кожен вирішує для себе самостійно, але не враховувати такі роз’яснення не варто.
Також нагадаємо, що наразі розділ ІІІ ПКУ не передбачає коригувань фінрезультату у таких ситуаціях. Про це говорять і самі податківці. Не відбувається коригування навіть на суму перевищення витрат палива над Нормами №43.
Щодо права на податковий кредит ПДВ
Зрозуміло, що в платі за користування автомобілем, оскільки він надається звичайною фізособою, ПДВ не буде, як не буде і права на ПК. А ось із пальним та решта витрат на такий автомобіль ситуація інша.
Податківці у коментованій ІПК зауважили, що при придбанні пального, зокрема, і для орендованих транспортних засобів, ТОВ має право на податковий кредит. Насправді, на сьогодні таке право мають усі, хто є платником ПДВ, придбав товари/послуги з ПДВ і має на це правильно складену та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну.
А ось чи доведеться цей ПК потім «компенсувати» шляхом визнання ПЗ, залежить від напрямку використання цього пального.
Роботодавець не нараховує податкові зобов'язання, якщо він використовує транспортні засоби у своїй господарській діяльності в оподатковуваних операціях. Інакше це буде для ТОВ підставою для нарахування ПДВ за п. 198.5 ПКУ на суму визнаного податкового кредиту.
І ще слід одразу домовитись, що заправляння – за рахунок роботодавця і власник автомобіля це жодним чином не компенсує. Наприклад, якщо у договорі оренди авто буде прописано, що заправляння – це головний біль самого власника, а на практиці заправляння здійснюватиме роботодавець, він матиме право на компенсацію, а таке заправляння вважатиметься постачанням пального. Із усіма відповідними наслідками.
Щодо ПДФО, військового збору та ЄСВ
Конкретної відповіді на питання щодо оподаткування ПДФО, військового збору та нарахування ЄСВ податківці в коментованій ІПК не дали, а тільки навели загальні норми розд. IV ПКУ та Закону №2464.
Але це питання докладно розглядалось і до цього, наприклад, тут, у «Віснику».
По-перше, слід визначитись із оподаткуванням плати працівнику за використання його автомобіля. А це напряму залежить від обраної форми договірних відносин між роботодавцем та працівником.
Наприклад, якщо таке використання буде здійснюватись на підставі договору оренди, то плата за це вважатиметься орендною платою. Отже, вона буде оподатковуватися ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%. При цьому ЄСВ не нараховується.
В розділі І форми №1ДФ такий дохід відображатиметься із ознакою доходу «127». Про це ми писали тут. В Звіті з ЄСВ (додаток 4 до Порядку №435) така орендна плата і сам договір оренди не відображатимуться.
По-друге, слід визначитись із оподаткуванням витрат, які несе роботодавець у зв’язку із експлуатацією такого авто.
Якщо використання автомобіля буде вірно документально оформлене, то оподаткованого доходу в працівника у зв’язку із такими витратами не виникне. Адже в такому випадку цей автомобіль матиме статус службового і надаватиметься працівнику (разом із пальним) виключно в службових цілях. Якщо ні (і працівник буде використовувати автомобіль крім службових, ще і у власних цілях, незважаючи на договір), і податківці цей факт встановлять, то є ризик, що вони визнають і вартість такого пального додатковим благом працівника. А от ЄСВ не буде виникати незалежно від договірних відносин та порядку використання авто.