До Держпраці у Дніпропетровській області звернувся громадянин із проханням роз’яснити питання щодо оплати праці на період карантину та на період простою не з вини працівника.
Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Юрій Остренко надав наступне роз’яснення.
Конкретні рекомендації для роботодавців на період карантину передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ (далі - Закон № 530). Цей Закон набув чинності 17.03.2020 (опубліковано у газеті «Голос України» від 17.03.2020 № 51).
По-перше, передбачено підставу збільшення кількості днів неоплачуваної відпустки за угодою сторін у разі карантину. Зокрема, згідно із Законом № 530 передбачено нові однакові за змістом зміни до ст. 84 КЗпП України (п. 1 розд. І) та статті 26 Закону України «Про відпустки» (п. 6 розд. І). Так, у разі встановлення Кабінетом міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III (Закон №1645-III) строк перебування у відпустці без збереження заробітної на період карантину не включається у загальний строк, встановлений ч. 2 ст. 84 КЗпП України та частини 1 статті 26 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон України про відпустки).
Отже, відповідно до оновлених норм неоплачувана відпустка за угодою між працівником та роботодавцем буде надаватися:
- за сімейними обставинами» строком не більш як 15 календарних днів на календарний рік;
- на період карантину така відпустка може бути надана на весь час карантину; за заявою працівника;
- за згодою роботодавця, постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 карантин введено відповідно до ст. 29 Закону №1645-III. А отже, у зазначеній ситуації вже може бути надано неоплачувану відпустку без обмеження тривалості 15 календарних днів на рік. При цьому працівник у заяві на її надання має посилатися саме на норму ч. 4 ст. 84 КЗпП України та ч. 3 статті 26 Закону України «Про відпустки», наприклад, вказавши так: «Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати відповідно до ч. 4 ст. 84 КЗпП та ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки, вказати бажану дату початку відпустки, до закінчення карантину чи - конкретну дату»;
- легалізовано роботу вдома відповідно до пп. 1 п. 2 розд. ІІ Закону №530 роботодавець може доручити працівникові, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, надавати працівнику за його згодою відпустку.
Роботодавці можуть отримати від працівників письмові заяви про те, що вони мають належні умови для роботи вдома або можуть виходити на роботу та виконувати деякі доручення роботодавця. В цьому випадку не йдеться про зміну істотних умов праці за ст. 32 КЗпП України, тому попереджати працівників за 2 місяці не потрібно.
За роботу вдома працівник отримує ту ж оплату, що і при роботі на робочому місці. Можлива виплата компенсації за використання інструментів та механізмів (ст. 125 КЗпП України).
Стосовно ж норми про відпустку, вважаємо, що вона свідчить про надання, зокрема, щорічної відпустки та інших відпусток, на які має право працівник, поза графіком відпусток. Зважаючи на те, що в нормі пп. 1 п. 2 розд. ІІ Закону №530 нічого не сказано про вид відпустки, ця норма стосується як оплачуваної відпустки (усі щорічні, додаткова «на дітей», «бойова», «чорнобильська»), яку можна надавати поза графіком відпусток, так і відпусток без збереження зарплати. Але у будь-якому разі працівник має погодитися використати таку відпустку. В жодному разі навіть за наявності такої норми роботодавець не може змушувати працівника використати будь-яку відпустку - має бути досягнута згода сторін: з одного боку роботодавець пропонує, з іншого - працівник не проти.
За ініціативою власника підприємства, установи, організації або уповноваженого органу може змінюватися режими роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема, щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб (пп. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 530).
Крім того. для працівників, підрозділи яких перебувають у стані простою, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом міністрів України, згідно з ст. 113 КЗпП України передбачено компенсацію з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Частково таку компенсацію відшкодовує роботодавцям, за їх зверненнями, Державна служба зайнятості згідно з Порядком фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 07.02.2009 №45 (далі – Порядок №45).
***
Читайте також: