Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду висловив позицію щодо порядку формування колективних вимог працівників та можливості відкликання підписів під такими вимогами. Розповідає Судово-юридична газета.
КАС ВС розглянув сфпір між АТ «Українська залізниця» та Національною службою посередництва і примирення щодо реєстрації колективного трудового спору працівників локомотивного депо Козятин.
Ключовим стало питання, чи залишаються чинними колективні вимоги, якщо спочатку їх підтримала необхідна більшість працівників, але згодом частина з них ще до оформлення вимог протоколом заявила роботодавцю про відкликання своїх підписів.
Верховний Суд дійшов висновку, що такі заяви, подані роботодавцю, самі по собі не можуть автоматично скасовувати чинність раніше підписаних матеріалів та припиняти розпочату процедуру формування вимог.
Обставини справи
Працівники виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» АТ «Укрзалізниця» сформували низку колективних вимог до роботодавця.
Зокрема, вони вимагали перерахувати та виплатити заборгованість зі щорічного підвищення на 25% заробітної плати за 2019–2020 роки, виплатити винагороду за підсумками роботи «Укрзалізниці» за 2019 рік, встановити мінімальний рівень заробітної плати у підрозділі в розмірі 150% мінімальної зарплати та забезпечити право працівників на участь в управлінні підприємством.
Суди встановили, що вимоги підтримали своїми підписами 705 із 1332 працівників депо, тобто 52,93% трудового колективу. Одночасно працівники уповноважили Центральний комітет Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України» представляти їхні інтереси у колективному трудовому спорі.
На підставі цих підписних листів вимоги працівників були оформлені протоколом президії ЦК профспілки від 14 травня 2021 року та того ж дня направлені роботодавцю.
«Укрзалізниця» частково відмовила у задоволенні вимог. Після цього президія ЦК профспілки ухвалила рішення про вступ у колективний трудовий спір.
1 червня 2021 року НСПП зареєструвала цей спір.
Однак «Укрзалізниця» заперечувала законність його реєстрації. Компанія посилалася, зокрема, на те, що 253 працівники ще до оформлення вимог протоколом заявили про відмову від своїх підписів та участі у колективному трудовому спорі.
За позицією роботодавця, після врахування відмов цих 253 працівників чинними залишалися лише 452 підписи, тобто менше половини працівників підрозділу. Отже, на думку компанії, вимоги не могли вважатися чинними відповідно до статті 4 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Через інформацію про відкликання підписів НСПП призупинила дію розпорядження про реєстрацію спору для проведення перевірки. Відділення НСПП направило відповідні запити роботодавцю та профспілці. Як установили суди, «Укрзалізниця» відповідей на ці запити не надала, а профспілка повідомила, що не має підписних листів, у яких працівники відмовляються від раніше поставлених підписів та участі у спорі.
Згодом НСПП відновила дію розпорядження про реєстрацію колективного трудового спору.
«Укрзалізниця» звернулася до суду, вимагаючи визнати протиправними та скасувати подання відділення НСПП і розпорядження НСПП про реєстрацію спору.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Компанія подала касаційну скаргу.
Що сказав Верховний Суд про відкликання підписів
За частиною першою статті 4 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» вимоги працівників на виробничому рівні можуть формуватися шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів відповідного трудового колективу.
КАС ВС звернув увагу, що під час первинного збору підписів своє волевиявлення належним чином засвідчили 705 із 1332 працівників депо. Це становило 52,93% від загальної чисельності трудового колективу та, за висновком Суду, підтверджувало первинне формування спільної волі більшості й легітимність представництва.
Проаналізувавши частину першу статті 4 Закону у взаємозв’язку з пунктом 4.1 Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, КАС ВС сформулював висновок: вимоги працівників на виробничому рівні вважаються законно сформованими та чинними з моменту, коли їх підтримала більшість членів трудового колективу, що фіксується у підписних листах і оформлюється відповідним протоколом, який складає уповноважений представницький орган працівників.
Подальші заяви про відкликання підписів, які працівники подали безпосередньо адміністрації роботодавця до оформлення вимог протоколом президії ЦК профспілки, за висновком ВС, не спростовували факту належної фіксації необхідної кількості підписів та не були правовою підставою для відмови НСПП у реєстрації колективного трудового спору.
Якщо волевиявлення більшості колективу вже було правомірно зафіксовано у підписних листах, подання заяв про відмову роботодавцю, а не органу, уповноваженому представляти інтереси працівників, не може автоматично скасовувати чинність раніше підписаних матеріалів та припиняти розпочату процедуру формування вимог.
Чому Верховний Суд звернув увагу на те, кому працівники подали заяви
КАС ВС окремо наголосив на особливостях трудових правовідносин.
Правовий інститут вирішення колективних трудових спорів спрямований на захист найманих працівників, які в межах триваючих трудових відносин об’єктивно є більш вразливою стороною та перебувають в організаційній, дисциплінарній і фінансовій залежності від роботодавця.
Тому, за позицією Суду, подання окремими працівниками заяв про відкликання підписів безпосередньо адміністрації підприємства, а не уповноваженому представницькому органу, не може вважатися безумовним та беззаперечним свідченням того, що вони добровільно змінили своє волевиявлення.
При цьому Верховний Суд не встановлював факту тиску роботодавця на конкретних працівників у цій справі. Суд виходив із того, що роботодавець володіє вагомими інструментами потенційного впливу на працівників, а тому дійсну та вільну колективну волю необхідно оцінювати за документами, сформованими в межах офіційної процедури, належним чином ініційованої легітимним представником.
Таким чином, окремі заяви працівників, подані керівництву після того, як у підписних листах була зафіксована необхідна кількість підписів, не спростовували факту первинного виявлення спільної волі більшості трудового колективу.
Відкликати свій підпис працівник все ж може
Водночас Верховний Суд прямо зазначив, що законодавство не обмежує право працівника змінити свою позицію та відмовитися від раніше поставленого підпису.
Принциповим у такому випадку є те, кому працівник подає відповідну заяву.
За висновком КАС ВС, реалізувати право на відмову від раніше поставленого підпису працівник може шляхом подання відповідної заяви саме органу, якого наймані працівники уповноважили представляти їхні інтереси у відповідному колективному трудовому спорі.
Водночас частина перша статті 4 Закону та пункт 4.1 відповідного Положення не передбачають правового механізму, який дозволяв би роботодавцю збирати зустрічні індивідуальні заяви працівників для зміни чи анулювання вже зафіксованого волевиявлення більшості.
Як зазначив Верховний Суд, наступне анулювання підписів у такий спосіб нівелювало б саму сутність колективного захисту праці та суперечило б установленій законом процедурі врегулювання колективних трудових спорів.
Тому заяви 253 працівників депо, на які посилалася «Укрзалізниця», не були правовою підставою для відмови НСПП у реєстрації колективного трудового спору.
Відсутність дати біля підпису не стала підставою для скасування реєстрації спору
Ще одним аргументом «Укрзалізниці» було те, що у підписних листах працівників не зазначалися дати підписання.
Форма підписного листа, встановлена додатком №3 до Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, дійсно передбачає зазначення дати поруч із підписом працівника.
Проте Верховний Суд не визнав цей недолік самостійною правовою підставою для відмови НСПП у реєстрації колективного трудового спору.
Суд пояснив, що стаття 4 Закону та пункт 4.1 Положення пов’язують факт формування вимог працівників зі складенням відповідного протоколу.
Тому за обставин справи №640/22171/21 відсутність конкретних дат підписання у підписних листах була суто формальним недоліком, який не спричинив дефекту форми та змісту документа в цілому.
КАС ВС також відхилив аргумент про несвоєчасне направлення вимог роботодавцю.
Президія ЦК профспілки оформила вимоги протоколом 14 травня 2021 року і того самого дня направила їх «Укрзалізниці». Отже, вимогу про направлення документів у день формування вимог або наступного робочого дня було дотримано.
При цьому відповідні норми не встановлюють часових обмежень щодо того, коли саме уповноважений представницький орган працівників має оформити їхні вимоги після завершення збору підписів.
Чи могла президія ЦК профспілки оформити вимоги працівників
«Укрзалізниця» також стверджувала, що працівники уповноважили представляти їх Центральний комітет профспілки, тоді як вимоги були оформлені президією ЦК. На думку компанії, фактично відбулося передоручення представницьких повноважень іншому органу.
Верховний Суд із цим не погодився.
КАС ВС зазначив, що коли на виробничому рівні вимоги працівників формуються шляхом збору підписів, до моменту припинення відповідного колективного трудового спору представляти їхні інтереси може виключно той орган, якого вони уповноважили на це у підписних листах разом із висуненням вимог.
У цій справі працівники надали такий мандат ЦК ВПС «Спілка залізничників України», тому саме ця профспілка була належною стороною колективного трудового спору з боку працівників.
Водночас оформлення вимог президією ЦК не означало передоручення представництва іншому органу.
Суди встановили, що відповідно до статуту профспілки Центральний комітет є її керівним органом між з’їздами та може делегувати свої повноваження президії. Сама президія є постійно діючим виборним виконавчим органом профспілки та бере участь у вирішенні колективних трудових спорів.
Верховний Суд констатував, що ЦК профспілки не передоручав свої повноваження представляти працівників будь-якому іншому органу. Президія, реалізуючи волю трудового колективу, діяла як законний виборний орган відповідно до статті 92 Цивільного кодексу та установчих документів профспілки.
Що вирішив Верховний Суд
КАС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах було дотримано процедуру формування та затвердження вимог працівників, визначення уповноваженого представницького органу та направлення вимог роботодавцю.
Суд також не знайшов підстав відступати від раніше сформованої практики щодо застосування статті 15 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Верховний Суд зазначив, що правові висновки щодо змісту зареєстрованих вимог та завдань НСПП у процедурі вирішення вже зареєстрованого колективного трудового спору не можна автоматично переносити на ситуації, коли роботодавець оспорює дотримання процедури формування та затвердження вимог працівників.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Тому касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні позову — без змін.
Усі новини і статті рубрики «Судова практика» дивіться за посиланням.
