Чи може працівник залишитися без заробітної плати лише тому, що у роботодавця немає табелів, кадрових документів або бухгалтерських відомостей?
На це питання звернув увагу Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2026 року у справі №335/13399/24. Розповіла Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради
Ситуація
Головному бухгалтеру підприємства у 2020 році наказом встановили дистанційну роботу.
Згодом підприємство фактично опинилося в складних умовах: виникли проблеми з електропостачанням, фінансуванням, веденням бухгалтерського обліку та фінансовою звітністю.
Підприємство згодом було приєднане до іншого комунального підприємства.
Працівниця продовжувала перебувати у трудових відносинах і лише у 2024 році звільнилася за власним бажанням.
Після звільнення вона звернулася до суду з вимогою стягнути заборгованість із заробітної плати.
Але роботодавець фактично поставив питання так: немає документів, які підтверджують виконання роботи та нарахування зарплати, — немає і підстав для її стягнення.
Саме з таким підходом Верховний Суд не погодився.
Що сказав Верховний Суд?
- Дистанційна робота — це не припинення трудових відносин.
Якщо роботодавець своїм наказом запровадив дистанційний режим роботи, це не означає, що працівник перестав виконувати трудову функцію або втратив право на оплату праці.
При цьому дистанційна форма роботи сама по собі не зменшує обсяг трудових прав працівника.
- Роботодавець повинен організувати дистанційну роботу.
Йдеться не лише про видання наказу.
Роботодавець має забезпечити можливість виконання роботи, визначити порядок взаємодії, комунікації, постановки завдань та контролю за їх виконанням.
Якщо роботодавець стверджує, що працівник фактично не працював, саме ці обставини повинні бути належно підтверджені.
- Бездіяльність роботодавця не повинна обертатися втратою трудових прав працівника.
Особливо важливою є позиція ВС щодо кадрових і бухгалтерських документів.
Якщо роботодавець не забезпечив належне ведення документації, це саме по собі не означає, що працівник втрачає право на заробітну плату.
Адже обов'язок організувати працю, вести достовірний облік виконаної роботи та витрат на оплату праці покладається саме на роботодавця.
Це випливає, зокрема, зі статті 141 КЗпП України та статті 30 Закону України «Про оплату праці».
Важливе значення має і поведінка роботодавця протягом усього періоду роботи.
У цій справі після запровадження дистанційної роботи роботодавець протягом тривалого часу не оформлював щодо працівниці дисциплінарних стягнень, не звільняв її за невиконання трудових обов'язків та не припиняв трудові відносини з цієї причини.
Тому суд мав оцінити не окремий документ, якого може не бути, а всю сукупність обставин трудових відносин.
Що це означає для працівника?
Якщо ви працювали дистанційно, а роботодавець потім заявляє:
- «Немає табеля»
- «Немає бухгалтерських документів»
- «Не можемо підтвердити виконання роботи»
- «Підприємство фактично не працювало»
— це ще не означає автоматичну втрату права на заробітну плату.
Суд повинен з'ясувати:
- чи був наказ про дистанційну роботу;
- чи продовжувалися трудові відносини;
- які трудові обов'язки мав виконувати працівник;
- чи створив роботодавець умови для їх виконання;
- які завдання отримував працівник;
- чи здійснювалася комунікація між працівником і роботодавцем;
- чи були претензії щодо невиконання роботи;
- чи застосовувалися дисциплінарні стягнення;
- хто відповідав за ведення кадрового та бухгалтерського обліку;
- з яких причин відсутні документи щодо роботи та оплати.
Але є важливий нюанс
Ця постанова не означає, що сам факт перебування у трудових відносинах автоматично дає право вимагати зарплату за будь-який період.
Працівнику також необхідно обґрунтувати свої вимоги та надати доступні докази фактичної роботи або інших юридично значущих обставин.
Верховний Суд фактично звернув увагу на інше: роботодавець не може створити ситуацію, коли через неналежне ведення ним документації працівник втрачає можливість довести своє право на оплату праці.
Саме тому справу було направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Практичний висновок для працівників:
Якщо ви претендуєте на стягнення зарплати за дистанційну роботу, зберігайте все, що може підтвердити трудову діяльність:
- листування з роботодавцем;
- електронні листи;
- поставлені завдання;
- підготовлені документи;
- звіти;
- робочі файли;
- листування з клієнтами або колегами;
- документи про результати виконаної роботи;
- накази про дистанційну роботу;
- документи про нарахування зарплати;
- банківські виписки;
- будь-які інші докази фактичного виконання трудової функції.
І головне:
Відсутність у роботодавця документів — це не автоматичне підтвердження того, що працівник не працював.
Організація трудового процесу та належне ведення кадрового і бухгалтерського обліку — це також відповідальність роботодавця.
Трудовий спір — це завжди не лише про документи. Це про те, хто і які обов'язки мав виконати, хто повинен був організувати процес та хто має нести наслідки неналежного оформлення трудових відносин.
Які відмінності дистанційної роботи від надомної? Чи є переваги для працівників з дітьми? Чи потрібно укладати з такими працівниками письмові трудові договори саме у формі договору? Як проводиться оплата праці надомників та дистанційників? Про це все читайте у статті:
