Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДФС у Рівненській області у листі від 22.03.2016 р. №678/ 10/17-00-13-03-01 роз'яснила, що при вирішенні питання про оподаткування роботодавцем виплачуваних працівникові за вимушений прогул сум (за рішенням суду ) потрібно врахувати постанову Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. №13. У ній зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи викладене, юридична особа (боржник) є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати ПДФО за ставкою 18% і військового збору за ставкою 1,5% з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу.
Крім того, дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування ЄСВ.
