Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Держпраці в Івано-Франківській області нагадує: якщо на підприємстві внаслідок відсутності належних організаційно - технологічних умов зупинено виробний процес незалежно від того, повністю або частково окремих його структурних підрозділів, то така ситуація називається періодом простою.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою потрібно своєчасно попередити працівника про його початок.
Керівник підприємства або уповноважений ним орган на період простою повинні надати працівникам відповідні вказівки.
Частиною 2 ст. 34 КЗпП передбачено, що в разі простою працівники можуть бути переведені за їхньої згоди з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу.
Таке переведення має відбуватися на тому самому підприємстві, в установі, організації – на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, що знаходиться в тій самій місцевості, - на строк до одного місяця.
Слід зазначити, що відомості про тимчасове переведення на іншу роботу, пов’язане з простоєм на підприємстві, до трудової книжки працівника не вноситься.
Відповідно до ч. 2 ст. 113 КЗпП про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.
На період простою доцільно оформити відповідний акт, у якому фіксуються обґрунтовані причини, що призвели до зупинення роботи, початок і дата можливого поновлення виробничого процесу, наслідки простою, рекомендації щодо шляхів подолання наслідків простою та запобігання таким явищам у подальшому. Акт затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству.
Порядок оплати часу простою передбачений ст. 113 КЗпП.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку, не нижчого від двох третин тарифної ставки (окладу), це мінімальний розмір виплати в разі простою. Проте колективним договором можна передбачити і вищий за цей розмір оплату часу простою.
Якщо простій не буде належним чином оформлений, то такий період буде оплачуватися на загальних підставах.
***
Читайте також:
Простій та освоєння нового виробництва: порядок оплати
За час простою доплата до мінімальної зарплати не здійснюється
