Компенсація ЄСВ малому бізнесу за працевлаштування безробітних: зміни з квітня 2023 року

Держава сприяє створенню нових робочих місць через компенсацію ЄСВ, сплаченого роботодавцем за найманих працівників (ст. 27 Закону про зайнятість). Норма ця не є новою, та з квітня 2023 року у процедурі її застосування відбулися зміни.  

Уряд затвердив новий порядок надання компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою ЄСВ за створення нових робочих місць, та порядок компенсації ЄСВ суб’єктам малого підприємництва за прийняття на нові робочі місця офіційно зареєстрованих безробітних. Постанову №338, яка їх затвердила, було опубліковано 21 квітня 2023 року в «Урядовому курʼєрі».

Проте не вся Постанова №338 набрала чинності з 21 квітня, а лише її частина.

Таблиця 1

До 21.04.2023 р. діяв Порядок №153, але в ньому не йшлося про компенсацію ЄСВ за працевлаштування безробітних. У зв’язку з тим, що ст. 27 Закону про зайнятість зазнала змін з 21.09.2022 р., з’явилась потреба в розроблені нових Порядків.

Постанова КМУ від 18.04.2023 р. №338, як уже зрозуміло, має два Порядки:

1. Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних зі сплатою ЄСВ за працевлаштування на нові робочі місця.
2. Порядок компенсації суб'єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі ЄСВ за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця (далі - Порядок компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних). 

У цій статті поговоримо саме про суб'єктів малого підприємництва щодо компенсації фактичних витрат у розмірі ЄСВ за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця. 

У наступній статті докладно розглянемо компенсацію роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних зі сплатою ЄСВ за працевлаштування на нові робочі місця (необов’язково безробітних). Щодо цих змін ще маємо час до 01.01.2024 р.

Хто має право і за яких умов? 

Саме для суб’єктів малого підприємництва є можливість зекономити на ЄСВ за найманих працівників, компенсувавши з бюджету. Та для цього необхідно дотриматися низки вимог та виконати певні дії. 

Отже, в частині третій ст. 27 Закону про зайнятість зазначено, що суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців.

Тобто щоб отримати компенсацію ЄСВ за 12 місяців (зауважте, компенсується не суцільним періодом 12 місяців, а через місяць) роботодавцю потрібно:

1. бути суб’єктом малого підприємництва;
2. створити нові робочі місця;
3. працевлаштувати на ці нові робочі місця зареєстрованих безробітних.

Зверніть увагу! Суб'єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України (ч. 3 ст. 55 ГКУ).

Не слід плутати із малими підприємствами, критерії яких встановлено ч. 2 ст. 3 Закону про бухоблік – це інший термін й інші критерії. 

Право на компенсацію надається роботодавцю, якщо працевлаштування відбувається строком не менш ніж на два роки.

Також компенсація надається за умови, що розмір зарплати працевлаштованої особи за повністю виконану норму праці (місячну чи годинну) є не нижчим за розмір мінімальної зарплати (п. 7 Порядку компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних). 

Якщо роботодавець утворений внаслідок припинення іншої юрособи протягом 12 місяців, що передували створенню робочого місця, то роботодавець не зможе отримати цей вид компенсації за частиною 3 ст. 27 Закону про зайнятість (п. 5 Порядку компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних).

Також відповідно до п. 7 Порядку компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних компенсація не надається роботодавцю за наявності одного з таких випадків:

1) роботодавець має заборгованість:

зі сплати єдиного внеску;

зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

з виплати заробітної плати;

перед державним (місцевим) бюджетом понад шість місяців;

2) до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або суб'єкт господарювання перебуває на стадії ліквідації.

Якщо роботодавець хоче отримати компенсацію, йому слід звернути увагу також на «історію працевлаштувань» безробітного. Адже необачність в цьому питанні може призвести до того, що ЄСВ не компенсують. Річ у тім, що у п. 4 Порядку компенсації за працевлаштування безробітних зазначено: «зареєстрований безробітний може бути працевлаштований у роботодавця з виплатою компенсації за нього один раз на п'ять років за умови, що він у відповідному періоді (5 років) не був працевлаштований будь-яким роботодавцем з наданням йому компенсацій за Законом про зайнятість».

Як створювати робочі місця, щоб отримати компенсацію ЄСВ

Робочі місця можуть бути створені у зв’язку з утворенням нового суб’єкта господарювання або через збільшення штатної чисельності працівників (унаочнимо у таблиці 2).

Таблиця 2 

Як отримати компенсацію

Як уже згадували вище, компенсацію виплачують не суцільним методом, а через місяць. 

У п. 6 Порядку компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних зазначено:

1.  що компенсація виплачується за кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного;
2.  загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців упродовж наступних двох років.

Щоб отримати компенсацію, роботодавець протягом двох місяців з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного подає до центру зайнятості заяву за формою, встановленою у цьому Порядку.  

Заяву може бути подано двома способами:

1. особисто або уповноваженою особою роботодавця до центру зайнятості, розташованого за місцем провадження госпдіяльності;
2. за допомогою технічних засобів електронних комунікацій чи через електронний кабінет роботодавця з накладенням електронного підпису (п. 10 Порядку компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних).

У заяві слід заповнити такі відомості:

1. інформація про суб’єкта малого підприємництва;
2. інформація про нове робоче місце (заповнюється на кожне нове робоче місце);
3. інформація про особу, працевлаштовану на нове робоче місце (заповнюється на кожного працівника, працевлаштованого на нове робоче місце) 

І тут трішки поговоримо про ПФУ. Нагадаємо, що в Додатку Д1 є  графа 24 «Ознака нового робочого місця». А також в Додатку Д5 є графа 18 «Дата створення нового робочого місця». Тож якщо роботодавець претендує на компенсацію, то має не забути про заповнення цих граф у Додатках Д1 та Д5 зарплатного звіту. 

Також до ПФУ і до ДПС за інформацією звертається і центр зайнятості - не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня надходження вищезазначеної заяви. 

ПФУ, своєю чергою, надає інформацію центру зайнятості про: 

1. трудові відносини з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, за період, зазначений у заяві (дата створення нового робочого місця та дата початку трудових відносин);
2. суми нарахованої заробітної плати особам, працевлаштованим на нове робоче місце, за період, зазначений у заяві, та суми нарахованого єдиного внеску;
3. відсутність заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (п. 11 Порядку компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних).

ДПС надає центру зайнятості інформацію (станом на 1 число місяця, в якому надійшов запит у порядку обміну інформацією) про наявність/відсутність заборгованості роботодавця перед державним (місцевим) бюджетом зі сплати податків, зборів, платежів та відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Повідомлення про прийняте рішення щодо надання компенсації чи відмови у її наданні надсилається роботодавцю протягом трьох календарних днів у спосіб, зазначений роботодавцем в заяві.

Якщо роботодавець змінює місце провадження господарської діяльності , компенсацію й надалі виплачує той центр зайнятості, який розпочав виплату. 

Ризики у роботодавця: звільнення працівника

Якщо працівник звільняється до закінчення дворічного строку, компенсацію доведеться повернути, але не у всіх випадках звільнення. Дивіться таблицю 5.

Зверніть увагу! Роботодавець зобов'язаний повідомити центр зайнятості про припинення трудових відносин із працівником, за працевлаштування якого виплачується компенсація, протягом п'яти робочих днів з дня звільнення такого працівника, і не важливо, яка саме підстава звільнення (п. 17 Порядку компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних).

Унаочнимо у таблиці підстави звільнення, які категорично не рекомендуємо застосовувати, якщо роботодавець одержував компенсацію ЄСВ.

Таблиця 5 

Виплата компенсації зберігатиметься у разі, коли іншого зареєстрованого безробітного працевлаштовано на місце звільненого працівника у строк, що не перевищує 60 календарних днів.

Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно з дати працевлаштування першого безробітного, враховуючи строки виплаченої компенсації та перерви між працевлаштуванням безробітних (п. 9 Порядку компенсації ЄСВ за працевлаштування безробітних).