Ми вже розповідали, що голова парламентського Комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха та низка інших депутатів зареєстрували законопроєкт №11332, який передбачає запровадження так званого економічного бронювання. І ось нарешті з'явився текст цього документа.
Як зазначено у пояснювальні записці, метою проєкту Закону є:
- створення прозорого механізму бронювання військовозобов’язаних працівників суб’єктами господарювання;
- збільшення надходжень до державного бюджету України від сплати спеціального збору за бронювання військовозобов’язаних, що будуть спрямовані на потреби безпеки та оборони, Збройних Сил України;
- забезпечення передбачуваних та стабільних умов для функціонування економіки України.
Для реалізації цього пропонується до припинення або скасування дїї воєнного збору запровадити спеціальний збір у розмірі 1200 н.м.д.г. (20400 грн), що сплачуватиметься щомісячно підприємствами, установами, організаціями і фізичними - особами підприємцями за кожного заброньованого. Запропонований розмір збору співвідноситься з розміром мінімального грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.
Як розповів Д. Наталуха, таким чином у законі заклали концепцію «економічного бронювання», яка дозволить зберегти для економіки важкозамінних спеціалістів.
Як вона працюватиме?
- Кожен субʼєкт господарювання, який сплачує цей підвищений збір на місяць за працівника — має можливість його забронювати.
- Сплата підвищеного збору відбувається не працівником, а самим бізнесом. Він сам визначає, хто для нього найбільш критичний і підтверджує це відповідними податками.
- Бронювання поширюватиметься на кожного субʼєкта господарювання, що нівелює проблему, наприклад, з неможливістю броні для представництв міжнародних компаній чи ФОПів. Останні можуть забронюватися, якщо підтвердять реальне ведення діяльності протягом останнього року.
- Відсоткову межу заброньованих та процедуру визначатиме Кабмін.
Законопроєкт №11332 є системно пов’язаним з проєктом Закону №11331 «Про промислову політику та прогнозованість реального сектору економіки». Він визначає основи та принципи державної промислової політики, цілі та основні засади її здійснення, встановлює правові засади регулювання відносин, що виникають між суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність у сфері промисловості та повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування щодо здійснення державної промислової політики.
У разі прийняття закони наберуть чинності з дня, наступного за днем опублікування.
