Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення №1-р/2025.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Коментар адвоката
Ганна Лисенко у своєму Телеграм-каналі навела свій коментар щодо вищенаведеного рішення.
Що було раніше?
До 2022 року працівник мав право звернутись до суду про стягнення невиплаченої заробітної плати без обмеження строку.
Після змін 19.07.2022 року (Закон №2352-ІХ) працівник мав лише 3 місяці, щоб звернутися до суду за невиплаченою зарплатою чи премією – навіть якщо він продовжував працювати. Поновити цей строк можна було фактично лише у зв'язку зі звільненням, якщо не отримав наказ про звільнення або повідомлення про нараховані та виплачені кошти (ст. 234 КЗпП).
Була проблема для працівників, які працювали, але роботодавець не виплачував їм зп, тоді працівники повинні були кожні 3 місяці звертатись до суду з позовом про стягнення зп.
Що вказав Конституційний Суд:
- початок перебігу строку звернення до суду щодо стягнення зп залежав від суб'єктивної поінформованості працівника («дізнався або повинен був дізнатися»);
- поновлення строку було прив'язане до актів про звільнення (наказу, повідомлення);
- така модель ґрунтується на логіці «залишкового розрахунку після звільнення»
- і не враховує триваючий характер трудових відносин та постійний обов'язок роботодавця виплачувати зарплату.
Висновок КСУ:
Обмеження тримісячним строком:
- звужує право працівника на своєчасне отримання винагороди за працю (ст. 43 Конституції);
- порушує право на ефективну судову захист (ст. 55 Конституції України).
ч. 1 ст. 233 КЗпП щодо строку звернення до суду щодо стягнення зп втратила чинність з 11.12.2025 року.
Які строки звернення до суду тепер:
- Строк звернення до суду щодо стягнення заробітної плати та інших виплат – без обмежень.
- Строк звернення до суду для інших трудових спорів (оскарження доган, наказів про простій, призупинення, відсторонення тощо) – 3 місяці, з дня коли дізнався про порушення.
- Строк звернення до суду щодо оскарження звільнення з роботи – 1 місяць з дня, коли отримав копію наказу.
- Строк звернення до суду щодо стягнення збитків з працівників або директора – 1 рік.