Чи можна посилатись на штучний інтелект у суді? Маємо судову практику!

1. Чи використовують ШІ у судах в Україні?
2. Про що був договір та чому виник спір?
3. Що сказав ChatGPT про зміни умов договору?
4. Що вирішив Верховний Суд?
5. Висновки

Коментар до Постанови КГС ВС від 08.07.2025 у справі №925/496/24 

Чи використовують ШІ у судах в Україні?

Використання ШІ у роботі судової влади у світі вже давно і активно обговорюється. Навіть самі судді застосовують ШІ та сприймають його в контексті цифрової трансформації правосуддя як допомогу. Зокрема, ШІ може проаналізувати наявні рішення за аналогічними справами, і це допоможе сформувати єдину судову практику. Наприклад, судді Великої Британії вважають, що судова влада має прийняти впровадження новітніх технологій у систему правосуддя, водночас забезпечуючи безпечне та відповідальне використання ШІ.

А що із використанням ШІ у судах в Україні? 

Наші суди вкрай обережно ставляться до використання ШІ при розгляді справ; навіть в ситуації, коли сторона спору намагається застосувати ШІ для тлумачення умов договору. 

Дійсно, бувають ситуації, коли умови договору допускають різне тлумачення. Або ж прописані таким чином, що неясність норм договору стає збитками для однієї з його сторін. Зазвичай у такому випадку застосовується принцип «contra proferentem» – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Тобто особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов’язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Але для того щоб виграти справу, сторони договору вже застосовують його тлумачення, проведене ШІ, як аргумент у суді. 

Наприклад, у коментованій нами справі №925/496/24 сторона скористалась двома ШІ – GROK (розроблений компанією xAI) та ChatGPT (розроблений компанією OpenAI) щодо підтвердження свого тлумачення договору оренди землі комунальної власності.

Розповімо, чому виник спір і яке рішення прийняв Верховний Суд у цій справі. 

Про що був договір та чому виник спір?

Це була спірна умова договору про зміну орендної плати.

03.12.2018 міська рада як орендодавець та ТОВ як орендар уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 30.11.2018 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 2,4600 га за рахунок земель комунальної власності, які віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови.

Надалі нас цікавлять лише умови цього договору щодо орендної плати, а саме:

• нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,4600 га на дату підписання сторонами договору становить 22 629 232 грн 22 коп. (з урахуванням коефіцієнта індексації у 2018 році 1,897). При змінах у нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за власний рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і надсилає один екземпляр відповідному органу державної фіскальної служби за місцезнаходженням земельної ділянки;
• орендна плата за земельну ділянку площею 2,4600 га сплачується за ставкою 4,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік і на дату підписання договору становить 950 427 грн 75 коп. Розмір орендної плати за цю земельну ділянку у 2018 році становить 687 432 грн 67 коп. за період з 12.04.2018 (моменту припинення договору оренди землі з ПАТ – попереднім орендарем) по 31.12.2018;
• орендодавець має право вимагати: 
  • від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати; 
  • внесення в односторонньому порядку зміни до цього договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (далі – НГО), ставок земельного податку та ставок орендної плати протягом місяця з моменту набрання чинності прийнятим рішенням міської ради та/або вступу в дію відповідного нормативно правового акта.

У подальшому міська рада прийняла рішення про зміну розміру орендної плати з 4,2% на 7% від НГО землі (відповідне рішення міською радою було прийнято 29.03.2021 та опубліковано на офіційному сайті міської ради).

ТОВ, своєю чергою, просило міську раду у зв’язку зі зміною з 01.01.2022 орендної плати за земельну ділянку зі ставки 4,2% на 7% від НГО земельної ділянки, враховуючи важку економічну ситуацію в країні, надати розтермінування на різницю, яку необхідно доплатити за користування земельною ділянкою строком на 1 рік.

ТОВ листом від 02.02.2023 надіслало на погодження відповідачу примірник додаткової угоди від 27.01.2023 до договору і повідомило про намір звернення до суду за захистом своїх інтересів у разі непідписання її міською радою.

Натомість міська рада листом від 24.02.2023 відмовилась від укладення додаткової угоди з посиланням на її невідповідність умовам договору, ПКУ, ЦКУ та правової позиції, викладеної Великою Палатою ВС у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

Важливо!

У справі №635/4233/19 Верховний Суд вже дійшов висновку про необхідність внесення змін до договору оренди у зв’язку зі зміною розміру нормативно-грошової оцінки. Тобто рішення селищної ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі за умови, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати.

Подальше листування між сторонами договору оренди також не дало результату. Хоча ТОВ наголосило на відсутності підстав для подання уточнюючої декларації та перерахунку орендної плати за ставкою 7%, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни умов договору.

Отже, що ми маємо в цій ситуації?

Є договір, у якому прописана вартість орендної плати у розмірі 4,2% від НГО. 

Міська рада (орендодавець) в односторонньому порядку збільшила розмір орендної плати до 7% від НГО. Бо таке право орендодавця було прописано в договорі оренди. 

Однак ТОВ (орендар) просив про розтермінування на 1 рік різниці (зростання орендної плати) через складне економічне становище. На що орендодавець не погодився, і зміни до договору оренди не були оформлені додатковою угодою. 

Тож орендодавець вимагає сплати орендної плати на нових умовах, а орендар вважає, що має право платити за старими умовами, наявними в діючому договорі. 

Звісно, у цій ситуації ТОВ звернулось до суду. Але перед тим скористалось ШІ для тлумачення норм цього договору оренди. Ми також спробували скористатись, зокрема, ChatGPT (що розроблений компанією OpenAI) для повноцінного розуміння позиції ВС у коментованій нами справі.

Що сказав ChatGPT про зміни умов договору?

Так, ми провели власний експеримент та, пояснивши детально ситуацію, поставили ChatGPT два запитання:

1. Чи потрібна двостороння угода про зміну вартості орендної плати? 
2. Чи можлива одностороння угода, якщо орендується земля комунальної власності?

Від ChatGPT ми отримали таку відповідь:

• Чат використав приписи ст. 651, 632 ЦКУ та ст. 30 Закону України «Про оренду землі» (Закон №161-XIV), де зміна до договору оренди землі допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або самим договором.

1. Буквальний аналіз умови договору, на думку ШІ, не надає орендодавцю права в односторонньому порядку змінювати розмір орендної плати. Вона лише визначає право вимагати внесення змін. Ключова фраза — "вимагати", а не "змінювати односторонньо".
2. Наведена умова договору не дає орендодавцю беззаперечного права змінити орендну плату в односторонньому порядку, а лише передбачає можливість ініціювання змін — далі діє загальна норма про згоду сторін.

Таким чином, на нашу думку, прописана договірна умова щодо права «вимагати» зміни в односторонньому порядку щодо розміру орендної плати виписана недостатньо конкретно, що за принципом «contra proferentem» має тлумачитись проти міської ради як орендодавця. 

Проте що вирішив Верховний Суд?

Що вирішив Верховний Суд?

Він став на сторону орендодавця: одностороння зміна передбачена договором. Як і суди попередніх інстанцій, проаналізувавши положення договору, ВС дійшов висновку, що у ньому сторони обумовили таку підставу для перерахунку (зміни) розміру орендної плати, як зміна розміру ставки орендної плати. 

Крім цього, на думку Верховного Суду, сторони обумовили в договорі право міської ради як орендодавця земельної ділянки вносити в односторонньому порядку зміни до цього договору при зміні розміру ставок орендної плати протягом місяця з моменту набрання чинності прийнятим рішенням міськради. Наведене відповідає принципу свободи договору, встановленому ст. 3, 6, 627 ЦКУ.

Тому ТОВ було відмовлено у задоволенні позовних вимог про внесення змін до договору. Було зазначено, що прийняття надісланих ТОВ пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов’язком міської ради. 

Щодо прохання ТОВ спростувати чи підтвердити обставини, встановлені судом першої інстанції, на підставі відповідей з окресленого питання, що згенерував штучний інтелект «ChatGPT», то Верховний Суд погоджується з апеляційною інстанцією і вказує на те, що відповіді, згенеровані ШІ, не визнаються як джерело достовірної науково доведеної інформації, на противагу висновкам, що були зроблені судом першої інстанції в судовому рішенні з урахуванням судової практики у цих питання.

Висновки

1. Якщо орендар погодився на умову про зміну розміру орендної плати земель комунальної власності орендодавцем в односторонньому порядку та підписав договір з такою умовою, то тут застосовується принцип "договір спершу, а потім закон" (pacta sunt servanda) – тобто укладений договір має бути виконаний сторонами, навіть якщо його умови суперечать певним нормам законодавства; 
2. ШІ має право ні використання його у судовому процесі саме для забезпечення єдності судової практики, якщо умова договору не дає можливості однозначно витлумачити порядок дії обох сторін. Тобто сторони можуть застосовувати ШІ у договірних спорах у судах. Але це не гарантує, що суд візьме до уваги таке тлумачення від ШІ як аргумент на користь того, хто його надає.