«Судово-юридична газета» розповідає, що неточності в особистих даних у трудовій книжці та документі про освіту стали підставою для відмови у призначенні пенсії. Пенсійний орган не зарахував чоловікові частину страхового стажу через відсутність повної дати народження в трудовій книжці та розбіжність у по батькові в атестаті.
Щоб відновити своє право на пенсійне забезпечення, громадянин звернувся до суду. Суд встановив юридичний факт належності йому спірних документів – і тим самим відкрив можливість для зарахування відповідних періодів роботи та навчання до страхового стажу.
Обставини справи
Турківський районний суд Львівської області розглянув справу №458/1188/24 в порядку окремого провадження.
Заявник оскаржив фактичну неможливість реалізувати право на пенсію після того, як Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві рішенням від 24 жовтня 2024 року відмовило йому у призначенні пенсії (зі зниженням пенсійного віку). Підставою стало незарахування до страхового стажу періодів роботи та навчання.
Як встановив суд, у трудовій книжці заявника на титульній сторінці зазначено лише рік народження – без числа і місяця. Водночас у паспорті та свідоцтві про народження вказана повна дата. Крім того, в атестаті про закінчення у 1984 році міського професійно-технічного училища №18 смт Медениця Львівської області по батькові заявника наведено російською мовою з розбіжністю щодо паспортних даних. Саме це стало підставою для неврахування періоду навчання.
З огляду на відмову пенсійного органу чоловік звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності йому правовстановлювальних документів – трудової книжки (заповненої 29.12.1988) та атестата від 27.08.1984.
Правова оцінка
Справу розглянуто відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПКУ – як справу про встановлення факту належності правовстановлювального документа особі, якщо дані в ньому не збігаються з відомостями паспорта або свідоцтва про народження.
Суд врахував роз’яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Відповідно до цих підходів, встановлення факту можливе за умови, що документ фактично стосується заявника, а виправити помилки в адміністративному порядку неможливо. При цьому юридичне значення має не сам документ, а право чи обов’язок, які він підтверджує – у цьому випадку право на пенсію.
Дослідивши свідоцтво про народження, паспорт, копію трудової книжки, атестат та рішення пенсійного органу, суд дійшов висновку, що розбіжності мають технічний характер і не спростовують належність документів заявникові.
Рішення суду
Суд задовольнив заяву повністю та встановив факт належності заявникові трудової книжки серії і атестата.
Судові витрати покладено на заявника.
