Середній заробіток за працівниками на військовій службі у 2026 році не зберігається: позиція Верховного Суду

1. У чому полягає суть спору?
2. Що вирішив Верховний Суд?
3. Чому не спрацював аргумент про стару редакцію статті 119 КЗпП?
4. Практичні висновки для роботодавців
5. Де почитати більше про виплати мобілізованим працівникам?

Коментар до постанови Верховного Суду від 27 травня 2026 р. у справі №642/1929/24

У чому полягає суть спору?

Зміна до ст. 119 КЗпП, про яку виник спір, який розглядав Верховний Суд у коментованій справі, набрала чинності ще з 19.07.2022 р. Вона відома усім роботодавцям, проте не всі з нею згодні. Дехто з роботодавців добровільно робить виплати мобілізованим працівникам. Навіть Конституційний Суд досі вирішує, чи була ця зміна конституційною, про що ми писали тут. 

Цього разу спір виник між працівниками та КП «Харківський метрополітен». Працівників ще у 2021 році увільнили від роботи на час проходження військової служби за контрактом. На той момент діяла редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП, яка передбачала збереження за такими працівниками місця роботи, посади і середнього заробітку.

Після набрання чинності Законом №2352-ІХ роботодавець видав наказ про припинення нарахування середнього заробітку з 19 липня 2022 року.

Працівники звернулися до суду і просили зобов’язати підприємство нарахувати та виплатити їм середній заробіток за період з 19 липня 2022 року до дня звільнення з військової служби.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Верховний Суд залишив ці рішення без змін.

Що вирішив Верховний Суд?

Верховний Суд виходив із того, що Закон №2352-ІХ змінив ч. 3 ст. 119 КЗпП. Із цієї норми вилучили гарантію збереження середнього заробітку. Після змін за працівниками, які проходять військову службу, зберігаються лише місце роботи і посада.

Верховний Суд зазначив: обов’язок роботодавця зберігати середній заробіток існував до 18 липня 2022 року включно. Починаючи з 19 липня 2022 року правових підстав для такої виплати за ч. 3 ст. 119 КЗпП немає.

Також Верховний Суд підкреслив, що працівник, який проходить військову службу, у цей період не виконує роботу за трудовим договором. Заробітна плата виплачується за виконану роботу, тоді як військовослужбовець отримує грошове забезпечення за місцем проходження служби.

Окремо суд врахував, що під час воєнного стану військовослужбовцям передбачені виплати за постановою КМУ від 28.02.2022 №168: фінансове забезпечення працівника, який проходить військову службу, здійснюється не через роботодавця, а через механізми грошового забезпечення військовослужбовців.

Чому не спрацював аргумент про стару редакцію статті 119 КЗпП?

Позивачі наполягали, що до них потрібно застосовувати ч. 3 ст. 119 КЗпП у редакції, яка діяла станом на 24 лютого 2022 року або на дату їх увільнення від роботи.

Верховний Суд цей аргумент відхилив.

Суд послався на ст. 58 Конституції України, яка закріплює принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі. Верховний Суд зазначив: закон застосовується до тих правовідносин, які існують у період його чинності.

Тому Закон №2352-ІХ не регулює період до 19 липня 2022 року. Водночас із цієї дати поточні трудові правовідносини мають відповідати вже новій редакції ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Отже, порушення ст. 58 Конституції України Верховний Суд не встановив. Середній заробіток мав зберігатися до 18 липня 2022 року включно, а з 19 липня 2022 року за працівниками, які проходять військову службу, зберігаються лише місце роботи і посада.

Практичні висновки для роботодавців

1. Середній заробіток за працівниками, які проходять військову службу, нараховується лише за період до 18 липня 2022 року включно, якщо на той час були підстави для такого нарахування. За період з 19 липня 2022 року середній заробіток за ч. 3 ст. 119 КЗпП не нараховується.
2. Якщо підприємство після 19 липня 2022 року добровільно продовжувало виплачувати середній заробіток, така виплата вже не є обов’язковою державною гарантією за ч. 3 ст. 119 КЗпП. Її потрібно оцінювати окремо: як виплату, запроваджену роботодавцем за власним рішенням, колективним договором, внутрішнім положенням або іншим локальним актом.
3. Для роботодавця коментована постанова є додатковим підтвердженням сталої судової практики. Якщо працівник вимагає середній заробіток за період після 19 липня 2022 року лише на підставі того, що його увільнили до зміни закону, така позиція не відповідає актуальному підходу Верховного Суду.
4. Роботодавець має виконувати чинну редакцію ст. 119 КЗпП: зберігати за працівником місце роботи і посаду на період військової служби. Обов’язку виплачувати середній заробіток після 19 липня 2022 року немає.
5. Зараз ця зміна до КЗпП перебуває на розгляді в Конституційному Суді. Якщо КСУ все ж таки визнає цю зміну неконституційною, в тих, хто програв в судах, з’явиться шанс на перегляд рішення. Для роботодавців це означатиме обов’язок донарахування середнього заробітку з 19 липня 2022 року, податків та ЄСВ на нього і відображення такого коригування у звітності. 
6. Але зараз залишається чинною редакція ст. 119 КЗпП та стала позиція Верховного Суду: після 19 липня 2022 року середній заробіток за працівниками, які проходять військову службу, за цією нормою не зберігається.

Де почитати більше про виплати мобілізованим працівникам?

• Щомісячна матеріальна допомога мобілізованим працівникам резидента Дія Сіті: правила оподаткування
• Чи нараховувати ЄСВ на щомісячну матдопомогу мобілізованому: ДПС змінила думку?
• Якщо працівника мобілізували: що в кадровому обліку та в зарплатній звітності?
• Додаткова відпустка на дітей працівниці, якщо чоловік мобілізований: деталі від Держпраці
• Дві постанови Верховного Суду щодо гарантій мобілізованим працівникам