Коментар до постанови ВС від 28.12.2019 р., справа №922/788/19
Зміст справи
Два контрагента уклали договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити, у порядку і на умовах, які визначені договором промислове обладнання, асортимент, найменування, кількість і ціна якого, вказуються в специфікаціях до даного договору.
При цьому в договорі було визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Проте постачальник електронним листом повідомив покупця, що поставка товару відкладається (в результаті товар було поставлено (передано постачальником покупцю ) лише 29.09.2018 р.). За договором строк поставки цієї партії товару - з 01.09.2018 р. по 20.09.2018 р.
Все б нічого, якби не значні штрафні санкції - 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань (з урахуванням ПДВ). Пораховані покупцем штрафні санкції становили аж 600 тис. грн.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій?
Суд першої інстанції встановив, що між сторонами договору не впроваджена процедура електронного документообігу, а постачальник надсилав свої інформаційні повідомлення щодо виконання умов договору без дотримання вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів електронного документу та без завірення його своїм електронним підписом. Тому надані скріншоти листів не є належними письмовими електронними доказами.
Апеляційний господарський суд додав, що електронне листування між сторонами не може бути прийняте як доказ, з огляду на те, що відповідно до ст. 654 ЦКУ зміна умов договору повинна бути вчинена в такій самій формі, як і договір, що змінюється. Будь-яких змін щодо встановленого специфікацією строку постачання товару до договору сторонами вчинено не було.
І ВС з ними погодився!
ВС цілком підтримав наведені вище висновки, посилаючись при цьому на вже існуючу практику таких спорів.
Так, у справі №904/2882/18, постанова від 11.06.2019 р., ВС зазначив, що замовник направив засобами електронного зв`язку на адресу виконавця письмову заявку на початок надання послуг з модернізації обладнання. Проте у договорі сторони не обумовлювали обмін документами саме засобами електронного листування. Крім того, надана замовником роздруківка електронної переписки з виконавцем (паперова копія знімку екрану монітору комп'ютера) не є належним доказом відправлення замовником та отримання виконавцем письмової заявки про надання послуг за договором. З копії знімку екрану монітору комп'ютера не вбачається, лист якого саме змісту було відправлено на електронну адресу виконавця.
У справі №922/1151/18, постанова від 24.09.2019 р. ВС також висловився проти такого доказу як скріншот електронного листа. Суд вважає, що законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон "Про електронні документи та електронний документообіг". Наданий лист - це роздруківка з сайту замовника, яка не містить всіх необхідних реквізитів електронного документу. До того ж умовами договору не визначено можливість використання електронного листування нарівні з паперовими носіями.
Причиною таких висновків судів є приписи ст. 96 “Електронні докази” ГПКУ.
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відтак у разі обміну інформацією та документами зі застосуванням КЕП, суду надаються копія документа з підтвердженням діючого сертифіката ключа.
І головне — сторони мають передбачити відповідний порядок обміну електронними документами у договорі або укласти окремий договір про врегулювання відносин електронного документообігу.
Втім, ми все не погоджуємось з наведеними вище рішеннями судів в частині можливості обміну документами й засобами електронної пошти, через мобільні додатки, месенджери тощо. Світ не стоїть на місці і цифрові технології вже давно спростили та зробили максимально зручним обмін інформацією за допомогою численної кількості комп’ютерних програм як для мобільних телефонів, так і для планшетів, ноутбуків.
Єдине, що ми однозначно підтримуємо, це необхідність погодження сторонами договору такого способу обміну інформацією безпосередньо у тексті договору.
Чи можна електронним документом (навіть з КЕП) внести зміни до договору?
Хоча тут також виникає багато питань. Адже всі додатки до договору укладаються в тій формі, у якій було укладено самого договору. Тож, якщо договір укладено на папері, а додаткові угоди – в електронній формі, є невідповідність форм. Звісно, сторони договору вправі самостійно обрати, яким чином їм вносити такі зміни. Однак, на нашу думку, чи готові суди до такого вільного тлумачення норм ЦКУ — питання наразі відкрите.
Хоча, у справі №925/1082/18 (постанова від 14.10.2020 р.) ВС визнав виконаним зобов’язання щодо передачі електронною поштою Інструкції з експлуатації обладнання, поставлене за договором поставки, про що сторони домовились в акті приймання-передачі обладнання. Навіть за умови, що у договорі поставки та в акті сторони не обумовлювали таку можливість саме електронною поштою, все ж суди, оглянувши на ноутбуці пошту постачальника, відмовили у застосуванні штрафу за порушення умов договору про ненадання технічної документації до обладнання.
Наприклад, у договорі поставки встановлена така умова: “Сторони допускають, що обмін документами за допомогою електронної пошти чи іншим способом у випадках, встановлених цим Договором, мають доказову силу та можуть бути використані у разі спору між ними”.
Проте, з огляду на наведену вище судову практику, йдеться лише про обмін інформацією, а не складання актів наданих послуг/виконаних робіт, змін до специфікації на поставку товару, змін до строків поставки чи інших змін, що вносяться до договору або складаються на його виконання.
Відтак при складенні договорів варто обумовлювати та відокремлювати інформацію, що стосується виконання зобов’язань за договором, та складення документів, спрямованих на їх виконання чи зміну умов/положень/строків тощо.