Застосування позовної давності в один рік

Питання щодо строків позовної давності дуже часто виникають у суб’єктів господарювання, коли виконання господарських договорів опиняється під загрозою.
Отже, спочатку визначимось, що таке «позовна давність» — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦКУ).
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов’язаннях, визначені у главі 19 Кодексу.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦКУ, частина перша якої пов’язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 7 ст. 261 ЦКУ винятки з цього правила можуть бути встановлені законом.
Наприклад, у ЦКУ, зокрема, визначено, що:
    до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), — від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності) (стаття 681);
    до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд — три роки від дня прийняття роботи замовником (стаття 863);
    до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів) (частина третя статті 925).
Так само, згідно з ч. 1 ст. 786 Кодексу до вимог про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.
Як зазначено в частині другій цієї статті, перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача — з моменту припинення договору найму.
Особа, яка звернулась до Конституційного Суду (рішення від 03.07.2012 р. №14-рп/2012), звертає увагу на те, що під час розгляду судами спорів за договорами оренди та відшкодування шкоди неоднаково застосовано положення ст. 786 ЦКУ щодо визначення початку перебігу позовної давності під час розгляду спорів стосовно договорів найму (оренди).
Так, із доданих до конституційного звернення судових рішень вбачається, що в одних випадках Вищий господарський суд України застосовує положення ч. 2 ст. 786 Кодексу лише до вимог, наведених у частині першій цієї статті, а в інших — до всіх вимог, які випливають з договору найму (оренди).
КСУ, розглянувши цю справу, вирішив: положення ст. 786 ЦКУ щодо початку перебігу позовної давності в один рік слід розуміти так, що воно застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).