Чи можна здійснювати ЗЕД ФОП-«єдиннику»?
Згідно зі ст. 3, 5 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» і ст. 378 ГКУ суб’єктами ЗЕД в Україні можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. До того ж усі вони мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Тобто фізособи-підприємці мають право здійснювати ЗЕД нарівні з юрособами.
Податковий статус фізособи-підприємця також для ЗЕД не перешкода. Що стосується спрощеної системи оподаткування, то відповідно до роз’яснення у підкатегорії 107.01 ресурсу «ЗІР» ФОП – платники єдиного податку першої – четвертої груп можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність за умови дотримання вимог розд. XIV ПКУ щодо перебування на спрощеній системі оподаткування.
Які ж це умови? Є загальні, а є індивідуальні для певної групи. Для 3 групи при продажу товару індивідуальних обмежень немає. Що стосується загальних, то згідно з пп. 3 пп. 291.5.1 ПКУ ФОП на ЄП не може здійснювати виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів.
Оскільки спортивний інвентар не є підакцизним товаром згідно з пп. 14.1.145 та п. 215.1 ПКУ, то ФОП може виробляти та експортувати спортивний інвентар за кордон, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування.
До яких органів звертатися у разі бажання здійснення ЗЕД?
Щоб стати суб’єктом ЗЕД, спеціальна реєстрація не потрібна. Відповідно звертатися до держорганів чи ДПС перед початком здійснення ЗЕД, аби вони знали, що ФОП буде здійснювати ЗЕД, не потрібно.
У підкатегорії 114.01 ресурсу «ЗІР» надано таке роз’яснення: чинним законодавством не передбачена додаткова реєстрація в контролюючих органах суб’єктів ЗЕД. Втім, слід виконати певні дії та оформити ряд документів, необхідних для ЗЕД.
Який КВЕД обрати?
Для запобігання непотрібних питань податківців та настання негативних наслідків необхідно перевірити свої КВЕД на відповідність реальній господарській діяльності. Адже для «єдинника» – це суттєво1.
1 Так, у разі здійснення видів діяльності не зазначених в облікових даних ФОП та в реєстрі платників єдиного податку, такий ФОП зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів (загальна система оподаткування) з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалися види діяльності, які не зазначені в його облікових даних та реєстрі платників єдиного податку (пп.7 пп. 298.2.3 ПКУ). Крім цього, відповідно до п. 293.4 ПКУ слід сплатити 15% ЄП зі суми доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.
Оптова торгівля – це сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності з метою подальшого продажу.
Роздрібна торгівля – сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
Відмінність між оптом і роздрібом – не кількість реалізованого товару, а перш за все мета придбання (для особистого використання або подальшого продажу). СГ-оптовик є посередником між виробником і роздрібною торгівлею, а СГ-роздріб, своєю чергою, обслуговує попит кінцевого споживача.
Якщо СГ, які придбавають у ФОП спортивний інвентар, придбавають його для власний цілей, наприклад, для облаштування куточків відпочинку у приміщеннях СГ, то йдеться про роздрібний продаж. Якщо СГ придбаває спортінвентар на постійній основі та періодично, тобто з метою його перепродажу, то йдеться про оптовий продаж. Який саме продаж відбувається випливає із договірних відносин.
З огляду на умови питання, ФОП може здійснювати як оптову, так і роздрібну торгівлю. Якщо це так, то радимо ФОП, аби у нього були відкриті такі КВЕДИ:
- 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний);
- 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;
- 47.64 Роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах;
- 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.
Валютний рахунок та розрахунки
Розрахунки між резидентами і нерезидентами за такими валютними операціями як експорт та імпорт товарів, послуг, робіт здійснюються виключно через банки в іноземній валюті та гривні. Тож підприємцю слід відкрити поточний валютний рахунок для здійснення ЗЕД-розрахунків.
Також зазначимо, що податківці у «ЗІР» нагадали, що суб’єкт господарювання – резидент має право здійснювати розрахунки з нерезидентами за операціями з експорту та імпорту товарів, через рахунки відкриті в іноземних фінансових установах, які знаходяться за межами України. Таке право в резидентів (зокрема, і у ФОП) з’явилось завдяки набранню чинності Закону про валюту і валютні операції. Але при цьому слід буде виконувати вимоги валютного нагляду. Його здійснюватиме банк, у якому відкрито підприємницький рахунок ФОП. Якщо сума операції буде більшою, ніж незначна (наразі – інвалютний еквівалент 150 тис. грн), то у разі експорту товару валютний нагляд припиняється, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, якщо резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар.
Докладніше про валютний нагляд
З 7 лютого 2019 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів відповідно до п. 21 розділу ІІ Положення №5.
Граничні строки розрахунків, зазначені в п. 21 розд. II Положення №5, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (включаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, установлений для фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу згідно з Законом №1702, крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій. На даний час цей розмір становить 150 000 грн відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1702.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону про валюту порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі ст. 13 Закону про валюту, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Це означає, що за операціями, сума яких не перевищує 150 тис грн (або приблизно 6100 доларів США чи 5600 євро за курсом НБУ на дату здійснення операції – платежу або поставки), валютного нагляду не буде, і пеня за ненадходження валюти або імпортного товару (послуги) на цю суму не буде нараховуватися навіть, якщо валюта або товар (послуга) взагалі не надійдуть від нерезидента.
Якщо операція за своїм обсягом потрапляє під валютний контроль, то пеня буде нараховуватися на всю суму такої операції без її зменшення на «неконтрольовану» суму в еквіваленті 150 000 грн.
Інструкцією №7 регламентовано порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відлік граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів банк розпочинає з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно з законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта чи іншого документа, що засвідчує поставку нерезидентові товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно з законодавством України не підлягає митному оформленню).
У разі порушення граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення такого строку та здійснюється за кожний день прострочення, включаючи день завершення валютного нагляду відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції №7.
Зверніть увагу: якщо СГ відкриє закордонний валютний рахунок, то валютний нагляд з експорту закінчиться лише після зарахування на поточний рахунок «єдинника» в українському банку (пп. 2 п. 9 Інструкції №7).
Документи
Основними документами, які будуть потрібні для роботи з клієнтом при експорті є:
- контракт,
- інвойс (рахунок-фактура),
- СМR (вантажно-митна декларація) або морська накладна, або авіа накладна, або залізнична накладна (в залежності від виду транспорту).
У підкатегорії 114.09 ресурсу «ЗІР» податківці роз'яснили, що на сьогодні законодавство України передбачає:
- укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом;
- обов’язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін або у разі експорту послуг (крім транспортних) – шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема, шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
При поставці товару використовується письмова форма ЗЕД-договору, адже саме він потрібний для митного контролю. Електронна форма передбачена для надання послуг.
При цьому форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначена Положенням, затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань економічної інтеграції України від 06.09.2001 р. №201.
Що стосується питань щодо мови, якою укладаються зовнішньоекономічні контракти, то податківці у підкатегорії 114.09 ресурсу «ЗІР» зауважують, що згідно зі ст. 19 Закону «Про засади державної мовної політики» мовами міжнародних договорів України, а також угод підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором. Зазвичай договір складають одночасно на двох мовах – на українській та мові покупця (чи міжнародній мові – залежно що передбачено самим міжнародним договором) у дві колонки.
Інвойс – це документ, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вагу тощо), умови постачання і відомості про відправника й одержувача. Інвойс також складається на двох мовах.
СМR (вантажно-митна декларація) складає митний брокер.
Альтернатива – пересилання товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях.
Питанням переміщення (пересилання) товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях присвячено главу 36 та інші статті Митного кодексу.
Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення визначаються способи переміщення товарів, тобто товари можуть переміщуватись, зокрема, у:
- міжнародних поштових відправленнях;
- міжнародних експрес-відправленнях.
Декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв’язку, експрес-перевізником чи декларантом або уповноваженою ним особою. При цьому товари, які не є об’єктом оподаткування митними платежами, а також кореспонденція, поштові листи та листівки, література для сліпих, друковані матеріали, міжнародні експрес-відправлення документарного характеру декларуються в усній формі на підставі товаросупровідних документів. Інші товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, підлягають письмовому декларуванню (ст. 236 МКУ).
Детально про можливість такого пересилання податківці писали у «Віснику» від 03.02.2017 р. №5 (909).
Митне оформлення
Згідно з різними положеннями чинного законодавства для оформлення експорту, як правило, можуть знадобитися такі документи:
1) облікова картка акредитації підприємства (чи ФОП) на митниці. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №552 взяття на облік осіб, які здійснюють операції з товарами, проводиться одноразово у відповідному підрозділі будь-якої митниці:
- за зверненням таких осіб, у тому числі засобами електронного зв’язку, до відповідних підрозділів митниць;
- при першому здійсненні такими особами операцій з товарами, контроль за якими відповідно до МКУ та інших актів законодавства України покладено на митниці ДФС.
2) контракт з одержувачем вантажу з усіма додатками або інвойс за контрактом на перевезену партію вантажу і пакувальний аркуш партії вантажу (додатково див. ситуацію «Порядок укладення міжнародних договорів з використанням ЕЦП»);
3) сертифікат якості, технічні документи, схеми, що додаються до товару, тощо;
4) сертифікат походження СТ-1 (у разі якщо товар з України);
5) документи, що підтверджують покупку товару у виробника (договір, накладні, платіжні доручення, розрахунок виробничих витрат тощо);
6) бланки CMR або вантажні накладні;
7) дані перевізника вантажу (код ЄДРПОУ, місцезнаходження, контактна інформація) і дані водія, які включають паспорт, технічний паспорт на автомобіль та причіп).
Найважливішою процедурою в експортному оформленні, звичайно, є робота з митницею та правильне митне оформлення вантажу. Зазвичай, для цього наймають митного брокера, із яким укладається відповідний договір. Тоді акредитацією та/або митним оформленням вантажів повністю займатиметься брокер.
Ліцензія та квоти
Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачає можливість встановлення ліцензій на квот на певні види товарів.
Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, зокрема, встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймає КМУ за поданням Мінекономіки з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару. Як правило, цей перелік щорічно переглядається.
Зазначимо, що постановою КМУ від 27.12.2018 р. №1136 було затверджено перелік товарів згідно з кодом УКТ ЗЕД, при експорті якого потрібно отримувати ліцензії чи дотримуватися квот.
Код УКТ ЗЕД 9506 «Iнвентар та обладнання для занять фiзкультурою, гiмнастикою, легкою атлетикою, iншими видами спорту (включаючи настiльний тенiс) або для гри на свiжому повiтрi, в iншому мiсцi не зазначенi; плавальнi басейни та басейни для дітей» не згаданий у цій постанові. А тому експорт спортивного інвентарю протягом 2019 року не потребує ні отримання ліцензій, ні дотримання квот.
Оподаткування
Єдиний податок і курсові різниці
Виручка. Нагадаємо, що обов’язковий продаж 30% надходжень валюти було скасовано з 20 червня 2019 року, про що ми писали тут. І це, на думку податківців, вплинуло на порядок визначення доходу фізособи-«єдинника», отриманого в іноземній валюті. Так, в ІПК ДФС від 09.08.2019 р. №3726/ІПК/13.1-12, від 13.09.2019 р. №215/6/99-00-04-07-03-15/ІПК вони зазначають, що після 20 червня доходом фізособи-«єдинника» визнається сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок в іноземній валюті, перерахована у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження коштів на рахунок. Відповідно в Книзі обліку потрібно буде відобразити дохід за датою зарахування цих коштів на рахунок.
Різниці від продажу інвалюти та курсові різниці. Податківці у вищезгаданій ІПК зауважили, що у фізичної особи – підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються в Книзі обліку в національній валюті України. При цьому такі показники перераховуються за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на дату отримання доходу.
А щодо курсової різниці, яка виникає при продажу іноземної валюти фізичної особи – підприємця, та включення такої курсової різниці до доходу платника єдиного податку, нормами ПКУ не передбачено. Така курсова різниця в поточних умовах може виникнути тільки у разі продажу банком іноземної валюти за дорученням фізичної особи – підприємця. Але вона також не є доходом ФОП – платника єдиного податку. Теж саме сказано у підкатегорії 107.04 «ЗІР».
Також в підкатегорії 107.04 «ЗІР» податківці вказували, що перерахунок іноземної валюти за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, не здійснюється. Відповідно дохід у вигляді позитивної курсової різниці у ФОП на кінець календарного кварталу або року не виникає.
Більше того, податківці зазначають, що відповідно до пп. 165.1.51 ПКУ доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, не включаються до розрахунку загального оподатковуваного доходу фізичної особи.
Тобто, якщо ФОП на ЄП отримав валютну виручку і витратив її або продав за власним рішенням, коливання курсу НБУ та міжбанківського валютного ринку щодо цієї валюти на суму оподаткованого доходу такого підприємця не вплинуть. Єдиною датою, на яку визначатиметься дохід підприємця щодо такої виручки, буде дата зарахування цієї виручки на його поточний валютний рахунок.
Якщо СГ відкриє рахунок за кордоном, то вважаємо, що дохід слід визнавати за датою отримання коштів на такий «закордонний» рахунок, адже закордонний рахунок резидента – це його власний банківський рахунок, як і рахунок в українському банку. Втім, радимо з цього питання також звернутися до ДПС за ІПК, адже поки що вони свого бачення щодо цієї ситуації не надавали.
ПДВ
Відповідно до п. 181.1 ПКУ, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.
Тож, якщо ФОП 3-ї групи працюватиме на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку, яка не передбачає сплату ПДВ (3%), то, навіть, досягнувши обсягу в 1 млн грн, підприємцю не слід обов’язково реєструватися платником ПДВ.
Чи потрібен підприємцю РРО?
Варто нагадати, що при здійсненні розрахунків через Інтернет за допомогою платіжних карток податківці і зараз вимагають використання РРО.
Так, у підкатегорії 109.02 ресурсу «ЗІР» податківці роз’яснюють, що розрахунковий документ при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет видається у випадку їх безпосереднього надання споживачеві.
Якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар і розрахунок за нього було здійснено зі застосування платіжних карт Visa, MasterCard, LiqPay (СГ користується інтернет-еквайрингом, тобто оплата здійснюється через сайт підприємства) та інших за умови доставки таких товарів поштою або кур’єрською службою, суб’єкт господарювання зобов’язаний видати розрахунковий документ встановленої форми (чек з РРО) та відповідним чином оформлений гарантійний талон. Про це також податківці говорили в ІПК від 29.05.2019 р. №2449/6/99-99-14-05-01-15/ІПК.
Уникнути цього обов’язку наразі можуть підприємці – платники єдиного податку 1-3 груп, але і для них є виняток. Якщо ФОП-«єдинник» здійснює реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні (спортивний інвентар міститься серед Переліку №231), то такий СГ зобов’язаний використовувати РРО без прив’язки до досягнення ним 1 млн грн чи ні (п. 296.10 ПКУ).
У 2020 році ситуація для «єдинників» зміниться, про що ми писали тут. Вже з 1 жовтня 2020 року реалізація товарів (надання послуг) через мережу Інтернет вимагатиме від ФОП на єдиному податку 2 та 3 групи застосування РРО – незалежно від обсягу річного доходу. А з 01.01.2021 р. усі підприємці 2 та 3 групи повинні будуть застосовувати РРО в разі проведення розрахункових операцій. А до них Закон про РРО відносить не лише готівкові розрахунки, а й приймання до оплати платіжних карток.
При цьому у разі проведення розрахунків між суб’єктами господарювання у безготівковій формі, а саме при переказі коштів з розрахункового рахунка суб’єкта господарювання, який отримує товари, роботи (послуги), на розрахунковий рахунок постачальника товару, робіт (послуг) згідно з рахунком-фактурою, договором тощо, РРО не застосовується (підкатегорія 109.02 ресурсу «ЗІР»). Навіть, зміни, внесені до Закону про РРО, які запрацюють у 2020 році, цього правила не змінять. Ми про це писали тут.
Для ситуацій, коли покупцями у ФОП є нерезиденти, Закон про РРО винятків не містить. Отже, в ЗЕД діють ті ж самі правила.
Якщо покупцем є нерезидент-підприємець, щоб уникнути обов’язку проводити розрахункову операцію через РРО, бажано здійснити чисто безготівкові розрахунки – тобто укласти зовнішньоекономічний договір (або хоча б розмістити на сайті умови продажу та виставити рахунок) і отримати оплату з поточного рахунку підприємця-покупця на поточний рахунок підприємця-продавця.
Якщо ж покупцем є нерезидент-звичайна фізособа (не підприємець), скоріш за все, він проведе оплату за допомогою платіжної карти просто на сайті. І хоча в цьому випадку матимемо безготівковий розрахунок, застосовуватиметься інтернет-еквайринг, а він вимагатиме застосування РРО (з урахуванням правил п. 296.10 ПКУ, зазначених вище).
І ще одне – валюта платежу. Коли здійснюються чисто безготівкові розрахунки (без застосування платіжних карт), від нерезидента підприємцю надходить іноземна валюта, на його валютний рахунок. І тоді діють правила, зазначені нами вище (щодо єдиного податку та курсових різниць).
Але у випадку інтернет-еквайрингу ситуація може бути іншою – якщо він прив’язаний до гривневого рахунку підприємця, банк-еквайр може зараховувати на цей рахунок вже гривню, тобто проводити конвертацію виручки підприємця.
Банк зобов'язаний зазначити в договорі щодо еквайрингу, зокрема, порядок обслуговування рахунку, а саме порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо (п. 8 р.ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою НБУ від 05.11.2014 р. №705, далі – Положення №705).
Відповідно до пп. 3 п. 8 р. І Положення №705 внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити, зокрема, порядок установлення курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів. Банк зобов'язаний на вимогу користувача надати інформацію про курс купівлі/продажу/конвертації іноземної валюти, який застосовувався під час здійснення операції з використанням електронного платіжного засобу (п. 9 р.ІІІ Положення №705).
Таким чином, інтернет-еквайринг прив’язується до поточного рахунку в національній валюті, а тому, якщо оплата надходитиме з-за кордону у одній валюті, то при зарахуванні на рахунок ФОП ці кошти будуть конвертуватися в національну валюту. Але правила такої конвертації встановлюються кожним банком окремо, тому за детальнішою інформацією радимо звернутися до банку-еквайру щодо умов договору по інтернет-еквайрингу.