Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Закон №5037-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалювання і спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок і речових прав на нерухоме майно» передбачає, що нотаріус під час здійснення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва має доступ і користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Нотаріус є спеціальним суб’єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їхні обтяження» і який має печатку такого реєстратора.
Будь-які правові дії щодо нерухомого майна (відчуження, керування, іпотека тощо) відбуваються, якщо право власності або інше речове право на таке майно зареєстровано відповідно до вимог цього Закону.
Нагадуємо, що згідно з п. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України при укладанні договору купівлі-продажу (міни) між фізичними особами частково функції податкового агента виконує нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку.
