Коментар до листа Мінсоцполітики від 02.07.2018 р. № 1139/0/101-18/28
Основні правила
Про підсумований облік робочого часу йдеться в ст. 61 КЗпП. За нею на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП).
Щодо решти питань такого режиму праці та оплати тих, хто за ним працює, слід керуватися Методрекомендаціями №138.
Підсумований облік робочого часу ґрунтується на таких основних аспектах:
- Обліковий період: декада (десять днів), місяць, квартал, півроку, рік;
- Норма робочого часу: календарна та розрахункова;
- Оплата за надурочні години провадиться в кінці облікового періоду (а не в кінці місяця);
- Оплату праці можна встановити як погодинно, так і за окладом.
Як порахувати кількість відпрацьованих годин?
Як бачимо, для тих, хто працює за підсумованим робочим часом, існує дві норми робочого часу – календарна та розрахункова. В чому різниця між ними?
Для тих, хто працює за підсумованим робочим часом, часто встановлюється індивідуальний робочий графік. Так, при цьому враховується нормальне число робочих годин, встановлене для всіх працівників статтею 50 КЗпП (про що ми зазначали вище). Але якщо для тих, хто працює за звичайним п’ятиденним або шестиденним робочим тижнем із тривалістю, визначеною ст. 50-51 КЗпП, норма робочого часу встановлена на тиждень самим законом, то для тих, кому графік побудовано індивідуально, така норма виконується за інший обліковий період (декаду, місяць, тощо, як зазначено вище).
Ось і існують дві норми – календарна (для звичайних працівників, на певний рік її можна переглянути тут) і розрахункова (визначена для конкретного працівника на конкретний місяць, із урахуванням саме його індивідуального робочого графіку).
Розрахункову норму робочого часу використовують як величину, необхідну для обчислення відпрацьованих надурочних годин або невідпрацьованих годин норми робочого часу. Для цього з розрахунковою нормою робочого часу порівнюють фактичний обсяг відпрацьованого працівником часу.
Увага, неробочі дні!
При підрахунку нормального числа робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання трудових обов'язків у зв’язку з відпусткою, виконанням державних або громадських обов'язків, тимчасовою непрацездатністю тощо (п. 12 Методрекомендацій №138).
Відповідно до зазначеного нормальна тривалість робочого часу визначається шляхом віднімання від норми тривалості робочого часу, розрахованої за графіком шестиденного (п'ятиденного) робочого тижня, в обліковому періоді часу, упродовж якого працівник перебував у відпустці, на лікарняному і т. д.
У випадку, коли працівник перебував у відпустці, при підрахунку нормального числа робочих годин облікового періоду виключаються дні за графіком 8-годинного робочого дня (п'ятиденного робочого тижня), оскільки відпустки надаються в календарних днях.
Також слід пам’ятати про святкові дні працівника, якщо він працював у ці дні і саме за ці дні було відпрацьовано понад норму. П. 11 Методрекомендацій №138 зазначає: у разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.
Як оплачується така праця)
Фахівці Мінсоцполітики в коментованому листі додали нагадування про ст. 3-1 Закону про оплату праці.
Частиною другою статті 3-1 Закону визначено вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, власник або уповноважений ним орган проводить доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Для визначення годинної ставки для оплати надурочних годин необхідно місячний оклад працівника розділити на середньомісячне число годин за обліковий період (у зазначеному в листі випадку - квартал), яке має розраховуватись з урахуванням норми тривалості робочого часу за цей період, встановленої з дотриманням вимог статей 50, 51 та 53 КЗпП.
А якщо є понаднормово відпрацьовані години?
Їх спочатку слід порахувати. Визначається кількість таких годин лише наприкінці облікового періоду, на який було побудовано індивідуальний графік!
Якщо, наприклад обліковий період рік, то понаднормові оплачуються вже в кінці року. У цьому випадку для визначення годинної ставки для оплати надурочних годин, слід місячний оклад працівника розділити на середньомісячне число годин за обліковий період, тобто за рік. Фахівці Мінсоцполітики про це згадували у листі від 24.04.2017 р. №1264/0/101-17/282.
Від себе додамо, що іноді у працівників, які працюють за підсумковим обліком робочого часу, встановлюється погодинна оплата праці (а не місячний оклад чи місячна тарифна ставка). Докладніше про це ми писали тут.
Тож, якщо у працівника уже встановлена погодинна оплата праці, то немає необхідності місячний оклад ділити на середньомісячне число днів за обліковий період.
Про підсумований облік робочого часу ми писали ще тут і тут.