На «гарячу профспілкову лінію» звернулися з питанням про порядок стягнення заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в примусовому порядку за умови ухвалення рішення суду (наказу) на користь працівника і набрання судового рішення (наказу) законної сили.
Стягнення заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в примусовому порядку може відбуватися лише після ухвалення рішення суду (наказу) на користь працівника та відповідно набрання рішенням суду (наказом) законної сили, при цьому боржник-роботодавець відмовляється виконувати його добровільно.
Примусовий порядок виконання рішення суду (наказу).
Відповідно до ст. 5 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон про виконавче провадження), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Для виконання рішення суду (наказу) в примусовому порядку працівнику необхідно звернутися до Державної виконавчої служби (ДВС) чи приватного виконавця, оскільки законодавством не передбачено направлення рішення судів до виконавців автоматично.
Для цього необхідно:
1. звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про видачу виконавчого документа (виконавчого листа, наказу).
Відповідно до ст. 3 Закону про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
- судові накази;
- ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
- виконавчих написів нотаріусів;
- посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
- постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
- рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
- рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
- рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
- рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
- рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Виконавчі документи (виконавчий лист (наказ) відповідно до ст. 4 Закону про виконавче провадження обов’язково мають містити:
- назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посаду посадової особи, яка його видала;
- дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
- повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, дату народження боржника – фізичної особи;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта;
- резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
- дату набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
- строк пред’явлення рішення до виконання.
2. написати відповідну заяву про примусове стягнення коштів із боржника та звернутися із заявою до державної виконавчої служби або приватного виконавця, який знаходиться:
- за місцем проживання/перебування або роботи боржника.
- за місцезнаходженням майна боржника.
Звертаємо увагу, що відповідно до п. 1 ст. 12 Закону про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом 3-х років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Про відкриті виконавчі провадження можна дізнатися:
- у відділі ДВС, до якого був спрямований виконавчий лист з суду;
- у додатку «Дія»;
- у Єдиному реєстрі боржників.
