- Ненормований робочий день – мрія для роботодавців?
- За роботу з ненормованим робочим днем - додаткова щорічна відпустка
- Документальне оформлення ненормованого робочого дня
- Кому встановлюється ненормований робочий день?
- Ненормований робочий час та неповний робочий час
- Як у табелі відображати ненормований робочий день&
- Ненормований робочий день при дистанційній роботі
- Ненормований робочий день та надурочні роботи – речі не тотожні
- Встановлення ненормованого робочого дня під час прийняття на роботу
- Встановлення ненормованого робочого дня працівникам, які вже працюють
- Чи може працівник сам попросити встановити ненормований робочий день?
Ненормований робочий день – мрія для роботодавців?
На перший погляд здається, що так.
По-перше, цього терміна немає у КЗпП. Але він є в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.1997 №7 (далі – Рекомендації №7). Цей наказ не зареєстрований Мін’юстом, тому він має лише рекомендаційний характер. Але роботодавці можуть його застосовувати на практиці!
Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
По-друге, працівника можна тримати на роботі хоч цілий день, а оплачувати відпрацьований час лише в одинарному розмірі – без надурочних виплат.
Що таке «нормальна тривалість робочого часу»?
У чинному законодавстві передбачено п’ять варіантів для робочого часу:
- нормальна тривалість робочого часу – це 40-годинний робочий тиждень (ст. 50 КЗпП);
- на час воєнного стану нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) – ч. 1 ст. 6 Закону №2136;
- скорочена тривалість робочого часу – час роботи менше 40 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП);
- неповний робочий час (ст. 56 КЗпП);
- ненормований робочий день (п. 1 Рекомендацій №7).
За роботу з ненормованим робочим днем - додаткова щорічна відпустка
Працівнику за це обіцяють додаткову щорічну відпустку – до 7 календарних днів.
Зверніть увагу на це «до»! Тобто фактично ця відпустка може бути і меншою, тому працівнику і роботодавцю слід домовитись про її тривалість, перш ніж почати застосування нового режиму роботи – щоб не спорити потім.
Пункт 3 Рекомендацій №7 говорить, що конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад чи трудовим договором.
Оскільки додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних, зважайте, що:
- на таку відпустку поширюються загальні правила перенесення та продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки;
- її можна розподілити на частини;
- невикористані дні цієї відпустки можна використати пізніше або, в разі звільнення, отримати за неї компенсацію.
Отже, право на додаткову відпустку у зв’язку із ненормованим робочим днем мають усі працівники, які працюють за таким режимом (єдине, що розмір такої відпустки встановлюється від 1 до 7 днів згідно із колективним або трудовим договором).
Зразок 1. Заява про надання відпустки за ненормований робочий день
Зразок 2. Наказ про надання відпустки за ненормований робочий день
А ось на доплату за такий режим роботи мають право лише ті категорії працівників, для яких це окремо передбачено спеціальним нормативним актом (див. лист Мінпраці від 04.06.2008 №143/13/116-08) або колективним чи трудовим договором. Такі працівники мають право одночасно і на додаткову відпустку, і на таку доплату. Загальної вимоги проводити таку доплату усім працівникам чинне законодавство не встановлює.
І ще: на додаткову відпустку і доплату такі працівники мають право пропорційно до часу, відпрацьованого в режимі неповного робочого дня за певною посадою (див. лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 №805/13/155-13).
Документальне оформлення ненормованого робочого дня
Відповідно до п. 6 Рекомендацій міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем.
Таким чином, підприємство самостійно визначає у колективному договорі (або в наказі) перелік робіт, професій і посад, для яких може встановлюватися ненормований робочий день, а також тривалість щорічної додаткової відпустки чи доплату за ненормований робочий день за кожним видом робіт, професій і посад.
При цьому враховують:
- періодичність виконання роботи понад установлену тривалість робочого часу;
- коло посадових обов’язків;
- обсяг виконуваних робіт.
Кому встановлюється ненормований робочий день?
Ненормований робочий день може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників. Тобто фактично його можна встановити будь-кому із працівників:
- праця яких не піддається точному обліку в часі;
- робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
І тут ми стикаємось з тим, що ознакою ненормованого робочого дня є те, що працю протягом такого дня неможливо порахувати точно? Це тому вона ненормована? Працівника можна не табелювати? Не поспішайте з висновками!
Ненормований робочий час та неповний робочий час
У п. 2 Рекомендацій №7 йдеться про неможливість застосовувати ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем (хоча дозволяється застосувати його для працівників з неповним робочим тижнем).
Але в листі від 06.08.2021 №4712-06/40372-09 фахівці Мінекономіки зазначають, що чинне законодавство на сьогодні не містить заборони застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Але зверніть увагу на ст. 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у випадку оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження.
Тож коли працівники, яких прийняли на роботу на умовах неповного робочого часу, працюють ненормовано, слід вжити заходів, аби це поєднання не виглядало як оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час.
І це вже має навести роботодавців на думку, що не такий вже неможливий для точного обліку в часі цей ненормований робочий день.
Про це прямо кажуть фахівці Держпраці (тобто піддається така праця обліку в часі чи ні, а перевірятимуть вас з урахуванням цієї позиції).
Вони наголошують:
- у разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною, а отже, не підлягає подвійній оплаті);
- але роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. І максимальна кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.
Як у табелі відображати ненормований робочий день&
Фахівці Держпраці чітко говорять: табелювання роботи таких працівників відбувається в загальному порядку, відповідно до кількості відпрацьованих годин.
Оплата таких годин відбувається відповідно до окладу (тарифної ставки) працівника, пропорційно до відпрацьованого часу.
У рекомендованій формі табеля №П-5, затвердженій наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489, немає позначень для часу, відпрацьованого в режимі ненормованого робочого часу. Тобто таких працівників позначаємо як таких, хто працює за нормальною тривалістю робочого часу (або ж складаємо власну форму табеля та створюємо власне позначення для таких працівників).
Ненормований робочий день при дистанційній роботі
Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, у будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Порядок та умови виконання дистанційної роботи визначені ст. 60-2 КЗпП.
При дистанційній роботі працівник теж розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. Хоча відпрацьовані працівниками години теж треба табелювати.
Але важливий нюанс: загальна тривалість робочого часу дистанційників не може перевищувати норм, передбачених ст. 50 і 51 КЗпП. А тим, хто працює за ненормованим робочим днем, перепрацювання дозволяються – мало того, вони одразу фіксуються в документі, яким встановлюються умови роботи працівника (або працівників) з ненормованим робочим днем (в колективному договорі, в трудовому договорі або в наказі). Це важлива частина домовленостей між роботодавцем та працівниками.
То виходить, що дистанційно працювати за ненормованим робочим днем не можна?
Можна. Але тільки за умов, якщо не буде перепрацювання. Тобто такий працівник може в один день працювати більше ніж 8 годин, а в інші менше таким чином, щоб в цілому за місяць в нього не виникло перевищення нормальної тривалості робочого часу.
Ненормований робочий день та надурочні роботи – речі не тотожні
Залучення до роботи на умовах ненормованого робочого дня не слід ототожнювати із залученням до надурочної роботи, адже:
- для надурочних робіт потрібні підстави, визначені ст. 62 КЗпП, а для залучення до роботи на умовах ненормованого дня потрібна виробнича необхідність, яка визначається в кожному окремому випадку;
- встановлена ст. 63 КЗпП заборона на залучення до надурочних робіт певних категорій осіб не поширюється на залучення до роботи на умовах ненормованого робочого дня;
- гранична тривалість застосування надурочних робіт визначена у ст. 65 КЗпП (хоч на період воєнного стану це обмеження і не діє), а при ненормованому робочому дні обмежень законодавством не встановлено. Проте кількість годин, яку працівник може відпрацювати понад нормальну тривалість робочого часу в режимі ненормованого робочого дня, встановлюється в колективному договорі, трудовому договорі або в наказі – і на це потрібна згода працівника.
Встановлення ненормованого робочого дня під час прийняття на роботу
Якщо є колективний договір, то в ньому має бути зафіксований перелік робіт, професій і посад, для яких може встановлюватися ненормований робочий день. Якщо колективного договору немає – на такий перелік робіт слід оформити наказ.
Далі можливі такі варіанти оформлення:
- Якщо трудові відносини оформлюються заявою та наказом про прийняття на роботу. Роботодавець повідомляє нового працівника про те, що за його посадою передбачено ненормований робочий день, та ознайомлює його під підпис з наказом (або іншим локальним актом) про запровадження режиму ненормованого робочого дня для відповідних робіт, професій і посад.
- Якщо укладається письмовий трудовий договір або контракт. Умову про ненормований робочий день доцільно передбачити окремим пунктом трудового договору (контракту).
Наприклад:
«Працівнику встановлюється режим ненормованого робочого дня». І далі прописати, як фіксуватиметься кількість фактично відпрацьованих ним годин та які гарантії матиме цей працівник (доплату, додаткову щорічну відпустку тощо).
Встановлення ненормованого робочого дня працівникам, які вже працюють
Слід зауважити, що встановлення ненормованого робочого дня працівнику, який уже працює, є зміною істотних умов праці.
У мирний час
Про такі зміни працівника потрібно попередити не пізніше ніж за 2 місяці до початку роботи в умовах ненормованого робочого дня (ч. 3 ст. 32 КЗпП).
З огляду на це, датою початку дії ненормованого робочого дня для таких працівників доцільно визначати день, що настає через два місяці після видання відповідного наказу.
Під час воєнного стану
Під час дії воєнного стану зазначене правило КЗпП не застосовується. Про зміну істотних умов праці працівника потрібно попередити не пізніш як до запровадження таких умов (ч. 2 ст. 3 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Про зміну істотних умов праці у 2026 році: покроковий алгоритм для бухгалтера та роботодавця ми писали у статті «Зміна істотних умов праці у 2026 році: покроковий алгоритм для бухгалтера та роботодавця».
Таблиця 1. Встановлення ненормованого робочого дня
| Ситуація | Обов’язкова передумова | Дії роботодавця | Документальне оформлення | Повідомлення працівника / строк |
| 1. Під час прийняття на роботу | У колективному договорі має бути визначено перелік робіт, професій і посад, для яких може застосовуватись ненормований робочий день | Повідомити кандидата/працівника, що за посадою передбачено ненормований робочий день | Залежно від способу оформлення трудових відносин (див. рядки нижче) | Працівника слід ознайомити з відповідними умовами до початку роботи |
| 1.1. Прийняття на роботу через заяву + наказ | Роботодавець інформує працівника про режим роботи за посадою | 1) заява 2) наказ про прийняття; 3) ознайомлення з локальними актами |
Працівника ознайомлюють з положенням колдоговору | |
| 1.2. Прийняття на роботу за письмовим трудовим договором / контрактом | Погодити умову про режим роботи при укладенні договору | У тексті трудового договору (контракту) окремим пунктом доцільно передбачити умову, наприклад: «Працівнику встановлюється режим ненормованого робочого дня» | Працівник підписує договір/контракт із відповідною умовою | |
| 2. Працівник уже працює на підприємстві | 1) У колдоговорі вже має бути передбачено можливість застосування ненормованого робочого дня до відповідних посад; 2) роботодавець приймає рішення про зміну режиму |
Видати наказ про встановлення ненормованого робочого дня конкретному працівнику (або працівникам) | Наказ роботодавця + підтвердження ознайомлення працівника | Це зміна істотних умов праці, тому діють спеціальні правила повідомлення (див. рядки 2.1 та 2.2) |
| 2.1. Працівник уже працює: мирний час | Підготувати та видати наказ, дотриматись строку попередження | Наказ про зміну істотних умов праці (запровадження ненормованого робочого дня) | Працівника потрібно попередити не пізніше ніж за 2 місяці до початку роботи в нових умовах (ч. 3 ст. 32 КЗпП) | |
| 2.2. Працівник уже працює: під час воєнного стану | Видати наказ про зміну істотних умов праці | Наказ роботодавця + ознайомлення працівника | Попередити потрібно не пізніше як до запровадження таких умов (ч. 2 ст. 3 Закону №2136-ІХ) |
Чи може працівник сам попросити встановити ненормований робочий день?
Ні, саме бажання працівника не є достатньою підставою для встановлення ненормованого робочого дня.
Ненормований робочий день застосовують не «на прохання», а з огляду на характер роботи та посаду, коли через особливості трудових обов’язків неможливо чітко нормувати час виконання роботи.
Тобто вирішальним є не заява працівника, а наявність правових і організаційних підстав для такого режиму.
Якщо працівнику просто хочеться розподіляти свій робочий час на власний розсуд, то вам у пригоді стане наша стаття «Гнучкий режим робочого часу: оформлення і застосування».
