ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку платника з питань дотримання термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт, яким встановлено порушення платником термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з ПДВ за червень-липень 2023 року, а також за уточнюючими розрахунками податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2022 та червень 2023 року. Таким чином порушено вимоги п. 57.1, п. 203.2 ПКУ.
На підставі висновків акта прийнято податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з ПДВ на загальну суму 534 789,30 гривень.
Під час судового розгляду суд погодився з доводами контролюючого органу, що відсутність субвенції не може бути єдиною і беззаперечною підставою для звільнення платника податків від відповідальності. Такі обставини мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість платника виконати свій податковий обов’язок вчасно.
Суд зазначив, що сам по собі факт невиконання державою своїх фінансових зобов’язань у межах певних договірних правовідносин не є підставою для невиконання платником своїх податкових зобов’язань та звільнення від відповідальності. Важливе значення має оцінка того, чи вчиняв платник усі можливі та залежні від нього дії, у тому числі щодо звернення за розстроченням та/або відстроченням сплати податкових зобов’язань відповідно до ст. 100 ПКУ.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 у справі №200/5428/23 наголосив, що у разі встановлення під час проведення камеральної перевірки обставин, які свідчать про умисне створення платником умов для невиконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган має право констатувати в діях платника винну поведінку, за умови належного обґрунтування таких висновків в акті перевірки.
В межах цієї справи, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів повідомлення контролюючого органу про неможливість своєчасного виконання податкових зобов’язань, не ініціював узгодження умов розстрочення чи відстрочення їх сплати, а також не підтвердив наявності непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасну сплату ПДВ.
За результатами розгляду справи Полтавський окружний адміністративний суд у справі №440/15351/25 ухвалив рішення на користь контролюючого органу.
