• Посилання скопійовано

Зарплата та компенсація за відпустку: права працівника на стягнення

Працівники з позовами про стягнення зарплати, у т.ч. про стягнення компенсації за невикористану відпустку, звертаються до суду без обмеження будь-яким строком та звільняються від сплати судового збору

Зарплата та компенсація за відпустку: права працівника на стягнення

Коментар до Постанови ВС від 13.03.2024 у справі № 127/2697/23 

22 березня 2024 року у ВРУ зареєстровано законопроект №11107 «Про внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України щодо забезпечення права застосування необмеженого строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати».

Цим проєктом закону пропонується встановити, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, не обмежується будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Втім, при зверненні до суду працівники визначають до стягнення суми, які мають різну правову природу – стягнення заробітної плати, компенсації за невикористаної відпустки, не виплачені під час звільнення, або ж стягнення середнього заробітку за порушення роботодавцем КЗпП. І наразі ми маємо різну судову практику як щодо строків звернення до суду з такими грошовими вимогами, так і зі сплатою судового збору.

 

Стягуємо середній заробіток – що із судовим збором?

Нагадаємо, що середній заробіток за час вимушеного прогулу передбачений ч. 2 ст. 235 КЗпП, а середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення – ст. 117 цього Кодексу. До того ж вони мають різну правову природу (постанова Великої Палати ВС від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19).

Спір про стягнення середнього заробітку за ч. 2 ст. 235 КЗпП за час вимушеного прогулу, що виник у зв’язку з незаконним звільненням працівника, якого було позбавлено можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов’язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці. 

За пред’явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого ч. 2 ст. 235 КЗпП, працівники звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

Середній заробіток за ст. 117 КЗпП за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

На вимоги працівників про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону про судовий збір, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП.

 

А в разі стягнення компенсації за невикористану відпустку?

Окрім того, статтею 5 Закону про судовий збір визначено пільги щодо сплати судового збору. Зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону).

 

А в разі подання апеляційної скарги або звернення до ВС?

Спочатку слід звернутися до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Інструкції № 5 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені у грошовому виразі) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 5 до фонду додаткової заробітної плати включається оплата за невідпрацьований час, зокрема оплата простоїв не з вини працівника.

У розділі 3 Інструкції № 5 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Грошову компенсацію за невикористану відпустку не віднесено до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП, статей 112 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у ч. 2 ст. 233 КЗпП, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення КСУ № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

До «усіх виплат» (заробітна плата, виплата вихідної допомоги, інші виплати) також належить і компенсація за невикористані дні відпустки (постанова ВС від 04.04.2023 у справі 640/8348/21).

Отже, працівники (позивачі) у разі подання до суду позовної заяви про стягнення заробітної плати, у т.ч. про стягнення компенсації за невикористану відпустку, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Автор: Канарьова Наталія

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Право і відповідальність/Судова практика

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Судова практика»