«Вісник. Офіційно про податки»
Аналізуючи положення п. 188.1 ПКУ, Верховний Суд, у постанові від 05.11.2019 р. у справі №804/2295/16, дійшов висновку, що база оподаткування ПДВ для операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг – їх собівартості, а з постачання необоротних активів – балансової (залишкової) вартості. При цьому Суд підкреслює, що наведена норма не передбачає такої окремої складової бази оподаткування ПДВ, як «перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною постачання (експорту)». У розглядуваній нормі правило, що «база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості», застосовується для розрахунку бази оподаткування усієї операції без її поділу на окремі частини.
Суд переконаний, що за своїм економіко-юридичним змістом база оподаткування – це вартісна, фізична або інша характеристика об’єкта оподаткування. У цьому випадку база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка ст. 185 ПКУ визнана об’єктом оподаткування. За таких обставин відсутня можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією, зокрема за операцією з вивезення товарів за межі митної території України.
До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається залежно від виду господарської операції. Зокрема, для оподаткування операцій із вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (пп. 195.1.1 ПКУ) незалежно від співвідношення собівартості реалізованого товару та фактичної ціни його реалізації.
Правила складання податкової звітності з ПДВ не змінюють зазначеного алгоритму визначення бази оподаткування та застосування ставки ПДВ. Передбачена вимога щодо складання двох податкових накладних: однієї – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншої – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості/балансової (залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною – у випадку здійснення контрольованих операцій, в яких ціна придбання/собівартість/балансова (залишкова) вартість/звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, не впливає на обсяг податкового обов’язку платника за експортною операцією.
Водночас правові наслідки реалізації товару на експорт за ціною нижчою, ніж собівартість, мають визначатись з урахуванням доктрини ділової мети, що реалізується у податкових правовідносинах на підставі положень пп. 14.1.36, 14.1.231, п. 198.3 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та передбачає обов’язкову наявність у платника прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при здійсненні господарських операцій.
У разі встановлення, що ділова мета господарської операції є недобросовісною (зокрема, у випадку збитковості експортної операції з причин реалізації товару нижче собівартості без наявності об’єктивних економічних підстав для цього), відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності платника.
За таких обставин платник втрачає право на включення до податкового кредиту суми ПДВ щодо товарів/послуг, які не використані в господарській діяльності, що однак не збільшує базу оподаткування ПДВ за експортною операцією.