До Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці надходить різнобічна інформація від працівників, від первинних профспілкових організацій, від роботодавців щодо стану дотримання законодавства про працю.
Серед останніх звернень було клопотання надати роз’яснення: «Чи є правомірною вимога адміністрації до працівників написати заяви про відпуски без збереження заробітної плати?».
Згідно зі статтею 19 Конституції органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Функції інспекції праці визначено у Конвенції №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом від 08.09.2004 №1985-IV), і вони полягають, зокрема, у реалізації превентивних заходів, наданні інформації та освітніх послуг працівникам і роботодавцям з метою забезпечення дотримання прав людини у сфері праці. Відповідно до підпункту 46 пункту 4 «Положення про Державну службу України з питань праці», що затверджене постановою КМУ України від 11 лютого 2015 р. № 96, Держпраці забезпечує роботодавців та працівників інформацією та роз’ясненнями щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобігання можливим його порушенням.
З урахуванням вищевикладеного Східне міжрегіональне управління Державної служби інформує працівників і роботодавців щодо надання відпусток без збереження заробітної плати.
Право на відпустки мають працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузі, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (стаття 2 Закону України “Про відпустки”).
Законом України “Про відпустки” передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в силу суб’єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку, і відпусток, що надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника).
У випадках, передбачених статтею 25 Закону України “Про відпустки”, за заявою працівника відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку.
Статтею 26 Закону України “Про відпустки” передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Водночас статтею 84 Кодексу Законів про працю в Україні передбачено, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається до загального терміну – 15 календарних днів.
Таким чином, згідно з нормами законодавства надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати здійснюється в інтересах саме працівників (статті 25, 26 Закону України «Про відпустки», ст. 84 КЗпП) за їхнім бажанням, а не з ініціативи роботодавця.
Будь-які форми тиску на працівника з метою змусити написати його заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати є протиправними.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Також відповідно до статті 60 Конституції ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 68 Конституції України встановлює обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
З уразі порушення законодавства про працю громадяни мають право звернутися зі скаргою до профспілки, Державної служби України з питань праці, із позовом до суду.
Якщо примус приймає крайні форми: загрози життю і здоров’ю, репутації або власності, слід негайно повідомляти на номер скороченого екстреного виклику “102” до оператора Call-центру Національної поліції.
Доведений у суді або виявлений Державною службою України з питань праці факт примусу до написання заяви на відпустку без збереження заробітної плати – це серйозний ризик і для організації, і для її керівництва.
Відповідальність за примус до написання заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати може бути не тільки дисциплінарною і адміністративною, але й кримінальною.
Від редакції: Акцент Держпраці у розʼясненні був зроблений на окремому виді відпусток за старими правилами. Чому саме за старими правилами, це нам невідомо. Може, в цьому було запитання конкретного роботодавця.
Але головне в цьому розʼясненні - це неправомірність тиску на працівника при наданні відпусток.
Про нові строки та правила надання відпусток без збереження зарплати, які діють з 24 грудня 2023 року, ми писали тут. З цієї дати строк відпустки 15 днів неоплачуваної відпустки, які надаються за ст. 26 Закону про відпустки (і згадується у ч. 2 ст. 84 КЗпП), стали більше – тепер на цій підставі (і не тільки під час війни, а взагалі!) можна надавати працівнику відпустку тривалістю до 30 календарних днів.