Сумісник на підприємстві-2026: оформлення, звітність, лікарняні, відпустки, відрядження, бронювання

1. Хто такий «сумісник»?
2. Скільки роботодавців за сумісництвом може бути?
3. Як оформити працівника на роботу за сумісництвом?
4. Надання документів сумісником під час працевлаштування 
5. Як скласти заяву про прийняття на роботу сумісника?
6. Як скласти наказ про прийняття на роботу сумісника?
7. Як і кого треба повідомити про прийняття на роботу сумісника?
8. Що треба зазначити в Додатку 5 та в Додатку 1 єдиної звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ
9. Чи потрібно доплачувати суміснику до мінімального розміру заробітної плати?
10. Чи треба платити мінімальний ЄСВ за сумісників? 
11. ПСП для працівника за сумісництвом
12. Відрядження сумісника: які трудові гарантії він має? 
13. Як сумісникам надаються відпустки
14. Бронювання сумісників та військовий облік 
15. Лікарняні або декретні сумісникам
16. Як зазначати сумісників в табелі обліку робочого часу? 
17. Індексація зарплати сумісників
18. Суміщення – це не сумісництво!

Хто такий «сумісник»?

Сумісництво – це вид трудових відносин і режим, у якому працює працівник у межах трудового договору.

Ознаки сумісництва прописані у ст. 102-1 КЗпП:

1. виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору;
2. виконання роботи у вільний від основної роботи час;
3. виконання роботи у того самого роботодавця або ж у іншого.

Також у ст. 102-1 КЗпП зазначено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Скільки роботодавців за сумісництвом може бути?

Законодавством не обмежується кількість роботодавців, де працівник може працювати за сумісництвом. Про це говорить і сама Держпраці.

Але і зловживати цим не слід. Бо під час перевірок співробітники Держпраці іноді виявляють людей, які одночасно працюють більш як на сотню роботодавців. Тому у контролерів виникає законний сумнів у тому, що це фізично можливо. І що ці трудові відносини існують не лише на папері.

Наразі існує обмін інформацією між ДПС, ПФУ та Держпраці. І про випадки, коли у однієї фізособи 4 роботодавця та більше, Держпраці обов’язково повідомляють. Про це ми писали тут.

Наголосимо: така ситуація не є порушенням закону і не є підставою для проведення перевірки. Але в такій ситуації Держпраці пильно стежитиме і за цим працівником, і за його роботодавцями.

Щодо обмеження у кількості годин, які працівник може відпрацювати протягом одного дня чи місяця за усіма місцями роботи, то тут необхідно стежити, аби години роботи на різних місцях не накладалися. Про це ми писали ще у 2017 році, і цього принципу слід дотримуватись і зараз!

Наприклад, працівник планує працювати у трьох роботодавців одночасно. Щоб години роботи не збігалися, можна домовитись про свою роботу таким чином:

• працювати у кожного з роботодавців в різні дні тижня. Наприклад, у одного – в понеділок та середу, у другого – по вівторках, а у третього – у четвер та п’ятницю;
• працювати у кожного з роботодавців в різні години одного дня. Наприклад, з 9.00 до 12.00 – у одного, з 13.00 до 16.00 – у другого і з 17.00 до 20.00 – у третього. Якщо працівник працюватиме дистанційно або вдома, він може навіть не робити перерви між годинами роботи на різних роботодавців (це залишається на його розсуд, і він сам домовляється із роботодавцями, в які години він працюватиме, а в які ні). Що ж до роботодавців, то перерву для відпочинку передбачено у ст. 66 КЗпП, але вона надається, як правило, через чотири години безперервної роботи. Якщо ваш сумісник працює по дві-три години на день, то обідню перерву йому можна не надавати. 

Як оформити працівника на роботу за сумісництвом?

Кардинальної різниці між прийняттям на роботу за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом немає. Єдине, що буде відрізнятися, це:

• зміст заяви працівника про прийняття на роботу,
• зміст наказу про прийняття на роботу,
• та деякі нюанси у письмовому трудовому договорі (в разі укладання договору у вигляді такого документа).

Раніше ж, звісно, був основний акцент на тому, чи приносить трудову книжку на роботу працівник, чи не приносить. Але з 10.06.2021 це питання стало неактуальним, позаяк зараз роботодавці не беруть «на збреження» трудові книжки працівників за основним місцем роботи.

Тепер основне місце роботи визначає сам працівник (у заяві про прийняття на роботу), а інші місця роботи будуть його сумісництвом (про що він теж зазначатиме у заяві).

Пропонуємо такий алгоритм укладання трудового договору з працівником за сумісництвом (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Алгоритм укладання трудового договору

Надання документів сумісником під час працевлаштування 

Неважливо, чи приймаємо на роботу на основне місце роботи, чи за сумісництвом, згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП громадянин зобов'язаний подати трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Тобто тепер наявність чи відсутність трудової книжки у працівника не відіграє ключової ролі для визначення, на яке місце роботи його брати – основне чи за сумісництвом.

Майбутній працівник подає документи, передбачені частиною другою статті 24 КЗпП, зокрема паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку за наявності або відомості про трудову діяльність із Реєстру застрахованих осіб, а у визначених законодавством випадках — документ про освіту, стан здоров’я та військово-обліковий документ.

Під час прийняття призовника, військовозобов’язаного або резервіста роботодавець повинен перевірити:

• наявність військово-облікового документа в електронній або паперовій формі;
• відповідність відомостей у ньому даним Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів;
• актуальність електронного військово-облікового документа.

Перевірку відповідності відомостей проводять на підставі електронного військово-облікового документа, сформованого засобами відповідного державного порталу або Порталу Дія не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу. Виняток передбачено для військовозобов’язаних і резервістів СБУ та розвідувальних органів.

Прийняття на роботу особи, яка підлягає військовому обліку, та взяття її на персональний військовий облік здійснюють після підтвердження перебування такої особи на військовому обліку.

Увага! 

Під час воєнного стану окремі паспорти громадян України залишаються чинними, навіть якщо строк їх дії закінчився.

Це стосується:

• паспортів громадянина України у формі ID-картки, строк дії яких закінчився не раніше ніж за 30 календарних днів до 24 лютого 2022 року або після цієї дати;
• паспортів громадянина України зразка 1994 року, до яких не вклеєно нову фотокартку після досягнення особою 25 або 45 років, якщо строк вклеювання настав не раніше ніж за 30 календарних днів до 24 лютого 2022 року або після цієї дати.

Такі паспорти продовжують посвідчувати особу та підтверджувати громадянство України.

Обміняти ID-картку або вклеїти нову фотокартку до паспорта зразка 1994 року необхідно протягом 30 календарних днів із дня припинення або скасування воєнного стану.

Як скласти заяву про прийняття на роботу сумісника?

Хоча КЗпП і не вимагає її складання, така заява – це письмове офіційне повідомлення і (або) прохання, яке подають на ім’я посадової особи, як правило, керівника юридичної особи. Вона є доказом волевиявлення фізособи, яка бажає працевлаштуватися, в ній містяться основні умови, за яких працівник готовий працювати.

Під час оформлення заяви слід мати на увазі, що:

• заяву адресують на ім’я керівника юридичної особи (або іншої уповноваженої особи);
• під адресатом автор заяви оформлює відомості про себе (у родовому відмінку);
• заява містить дві дати – дату підписання автором і дату реєстрації у службі діловодства або службі кадрів;
• реєстраційний номер заяві надають за журналом реєстрації внутрішніх документів;
• до заяви про прийняття на роботу можуть додаватися необхідні документи (копії дипломів, довідки про РНОКПП, паспорта, військового квитка тощо), про наявність яких зазначають у відповідній відмітці, що оформлюється нижче тексту;
• під текстом або під відміткою про наявність додатків (за наявності) автор ставить свій особистий підпис.

Також у заяві про прийняття на роботу зазначають основні умови договору, наприклад:

• сумісництво;
• посада, на яку претендує особа;
• дата прийняття на роботу;
• строк дії трудових відносин, якщо укладається строковий трудовий договір, і причина обмеженого строку трудових відносин;
• режим робочого часу (у разі бажання фізособи працювати в режимі неповного робочого часу або за індивідуальним графіком тощо).

Зразок 1. Заява про прийняття на роботу сумісника (Завантажити)

Як скласти наказ про прийняття на роботу сумісника?

Укладення трудового договору оформлюється наказом про прийняття на роботу. Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 затверджено форму №П-1 такого наказу, однак зараз ця форма є рекомендованою, а не обов’язковою.

Такий наказ обов’язково має підписати посадова особа роботодавця, яка має повноваження приймати на роботу, і фізособа, яку приймають на роботу.

Після того як наказ буде підписано, його слід зареєструвати (присвоїти йому номер) в журналі або книзі обліку таких наказів (ведеться в довільній формі). А далі, вже після реєстрації наказу, з ним необхідно ознайомити працівника під підпис. Поряд з підписом на наказі працівник зазначає дату ознайомлення.

Якщо роботодавець розробляє власну форму такого наказу, у ній повинні міститися усі реквізити типової форми №П-1 і всі основні моменти трудового договору.

Зразок 2. Наказ про прийняття на роботу сумісника (Завантажити)

Як і кого треба повідомити про прийняття на роботу сумісника?

Роботодавець повинен повідомити про прийняття на роботу працівника:

• орган ДПС за місцем обліку роботодавця. Повідомлення подається до початку роботи працівника. Як заповнити та подати повідомлення, читайте у статті «Повідомлення про прийняття працівника на роботу за новою формою: інструкція із заповнення та подання»;
• орган ПФУ за місцем обліку роботодавця. Термін подання відомостей про трудові відносини – не пізніше ніж протягом наступного дня після прийняття працівника на роботу. Про те, як заповнити і подати відомості про трудові відносини онлайн на порталі ПФУ, читайте у статті  «Як повідомляти ПФУ про прийняття на роботу військовозобов’язаного у 2026 р.: терміни та покрокова інструкція»;
• якщо працівник військовозобов’язаний, то і ТЦК, у якому працівник перебуває на обліку, відповідно до його військово-облікового документа. Таке повідомлення треба подати протягом 7 днів з дня прийняття працівника на роботу. Про те, як заповнити повідомлення і подати його, читайте у статті  «Повідомлення до ТЦК за червень 2026 р. до 3 липня включно подаємо по-новому: що змінив КМУ з 27 червня» і «Повідомлення про зміну облікових даних військовозобов’язаних: як заповнювати та подавати до ТЦК у 2026 році».

У статтях за посиланнями докладно розписано, як скласти такі повідомлення, тому зараз ми на цьому питанні не зупинятимось. 

Що треба зазначити в Додатку 5 та в Додатку 1 єдиної звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ

Після закінчення місяця, у якому працівника було прийнято на роботу, дані про це обов’язково потрібно вказати в єдиній звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ.

Нагадуємо, що зараз форм такої звітності дві: 

• для юросіб – нова місячна форма, яка вперше подається за липень 2026 року в серпні. Про її заповнення ми розповідали тут і тут;
• для ФОП та фізосіб, які здійнюють незалежну професійну діяльність – нова квартальна форма, яка почала застосовуватися з 01.08.2026, тобто, фактично вперше подається за ІІ квартал 2026 року. Про її заповнення ми розповідали тут і тут. 

Проте, додатки 1 і 5  є в обох цих формах і порядок їх заповнення щодо прийняття на роботу сумісника ідентичний (хоч коди цих додатків різні – у юросіб це Д1 і Д5, а у самозайнятих осіб це ФІЗ-Д1 і ФІЗ-Д5 відповідно). 

У разі прийняття на роботу працівника-сумісника у графі 7 додатка Д5 такої звітності зазначається категорія застрахованої особи «2». Цю категорію зазначаємо як у разі прийняття на роботу за зовнішнім сумісництвом, так і за внутрішнім сумісництвом.

А як бути, якщо сумісник внутрішній? Тобто в одного роботодавця він обіймає дві посади: одну – за основним місцем роботи, а другу – за сумісництвом? У такому разі у графі 11 додатка Д5 проставляється ознака «1». Це означатиме, що працівник є внутрішнім сумісником.

Решту даних про прийняття такого працівника на роботу показуємо в додатку Д5 у звичайному порядку.

У додатку Д1 ми показуємо дані про відпрацьований таким працівником час і про нарахування йому зарплати та оподаткування такої зарплати ЄСВ. Тут теж все заповнюється звично, але зверніть увагу на графу 21 «Ознака основного місця роботи (1 – так, 0 – ні)». Заповнювати її слід таким чином: якщо ви показуєте дані про сумісника, то в цій графі ставите «0».

Важливо!

Зарплату внутрішнього сумісника у Додатку Д1 відображають двома окремими рядками: за основним місцем роботи з ознакою «1» у графі 21 та за сумісництвом з ознакою «0».

Додаток 4ДФ жодних особливостей щодо сумісників не містить. Але не забудьте вказати дату його прийняття на роботу (у звітності за перший місяць роботи)!

Чи потрібно доплачувати суміснику до мінімального розміру заробітної плати?

Ця гарантія діє як для працівників за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. У 2026 році мінімальна заробітна плата становить 8 647 грн на місяць.

Якщо суміснику встановлено неповний робочий час, мінімальну зарплатну гарантію визначають пропорційно виконаній нормі праці.

Наприклад, якщо працівник працює на 0,5 норми, мінімальна зарплатна гарантія за повністю виконану встановлену йому норму становить:

8 647 грн × 0,5 = 4 323,50 грн.

Якщо посадовий оклад становить 10 000 грн, а працівник працює на 0,5 норми, йому нарахують 5 000 грн. Доплата до мінімальної зарплати не потрібна, оскільки 5 000 грн перевищує пропорційний розмір мінімальної зарплати — 4 323,50 грн.

Якщо посадовий оклад за сумісництвом становить 5 000 грн, а працівник працює на 0,5 норми, заробітна плата за окладом становитиме 2 500 грн. Розмір доплати:

8 647 грн × 0,5 – 5 000 грн × 0,5 = 1 823,50 грн.

Мінімальну зарплатну гарантію за основним трудовим договором і за договором про роботу за внутрішнім сумісництвом визначають окремо.

Чи треба платити мінімальний ЄСВ за сумісників? 

Абзацом другим ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VІ визначено, що у разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (22%).

Це правило не застосовується у разі, якщо працівник є сумісником. Тобто «дотяжку» ЄСВ до мінімального рівня робити не потрібно.

Водночас врахуйте такий нюанс:

«Внутрішнє» сумісництво

Якщо працівник протягом календарного місяця працював на одному підприємстві як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом та отримав загальну суму доходу менше розміру МЗП, встановленої законом на місяць, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Тобто суму доходу за основним місцем роботи необхідно додати до суми доходу за сумісництвом. І якщо загальна сума доходу менша за 8 000,00 грн, а відповідно і ЄСВ менше ніж 1 760,00 грн, треба буде зробити «дотяжку» ЄСВ до МЗП і відобразити її з КТН 13 у графі 9 додатка 1 Зарплатного звіту.

У 2026 році мінімальний страховий внесок становить:

8 647 грн × 22% = 1 902,34 грн.

Якщо працівник працює в одного роботодавця за основним місцем роботи та за внутрішнім сумісництвом, для застосування вимоги про мінімальну базу ЄСВ доходи за обома трудовими договорами підсумовують.

Якщо загальна база нарахування ЄСВ за місяць менша за 8 647 грн і працівник перебував у трудових відносинах повний календарний місяць, роботодавець за загальним правилом донараховує ЄСВ до мінімального страхового внеску — 1 902,34 грн.

«Зовнішнє» сумісництво

Якщо працівник працював на різних підприємствах і при цьому за основним місцем роботи отримав суму доходу, меншу від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Нарахування єдиного внеску на дохід, отриманий не за основним місцем роботи, здійснюється згідно з вимогами абзацу третього ч. 5 ст. 8 Закону №2464 незалежно від його розміру.

Тобто, за зовнішнього сумісництва роботодавець за неосновним місцем роботи нараховує ЄСВ на фактично визначену базу. Вимога про сплату ЄСВ із мінімальної зарплати за таким місцем роботи не застосовується.

ПСП для працівника за сумісництвом

Працівник може користуватися податковою соціальною пільгою лише в одного роботодавця, якого обирає самостійно. Це може бути роботодавець як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (пп. 169.2.1 ПКУ).

Для застосування ПСП працівник подає заяву та, за потреби, підтвердні документи. Щороку поновлювати заяву не потрібно, якщо підстава для пільги не змінилася. Державним службовцям ПСП надають без заяви.

Для внутрішнього сумісника з граничним доходом порівнюють загальну зарплату, нараховану одним роботодавцем за основною роботою та внутрішнім сумісництвом.

Для зовнішнього сумісника враховують лише зарплату, нараховану роботодавцем, у якого застосовується ПСП. Доходи за основним місцем роботи в іншого роботодавця не враховують.

ПСП зменшує базу оподаткування ПДФО, але не впливає на розрахунок військового збору.

Таблиця 2.  ПСП внутрішньому та зовнішньому суміснику

Приклад

Працівникові нараховано 5 000 грн за основною посадою та 3 000 грн за внутрішнім сумісництвом. Для визначення права на ПСП роботодавець порівнює з граничним розміром доходу загальну зарплату — 8 000 грн.

Якщо працівник отримує 3 000 грн за зовнішнім сумісництвом, роботодавець за сумісництвом порівнює з граничним розміром лише ці 3 000 грн. Зарплата, яку працівникові нарахував інший роботодавець за основним місцем роботи, не враховується.

Відрядження сумісника: які трудові гарантії він має? 

Відповідно до п. 13 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 №59 на час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило.

У разі скерування працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом оплата праці здійснюється підприємствами, що скеровували працівника у відрядження.

Тобто якщо працівника відправили у відрядження лише за основним місцем роботи, за дні перебування працівника у відрядженні з основного місця роботи оплата за місцем роботи за сумісництвом не проводиться.

Разом з тим чинним законодавством не передбачено надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати на роботі за сумісництвом, у разі коли за основним місцем праці він перебуває у відрядженні.

На думку фахівців Мінсоцполітики, на підставі довідки з місця праці працівника за основним місцем праці або копії наказу (розпорядження) про скерування працівника у відрядження на роботі за сумісництвом у табелі обліку робочого часу можна зробити відмітку «Інші причини неявок» («І»). Це зазначено в листі Мінсоцполітики від 23.04.2013 №146/13/133-13.

Як сумісникам надаються відпустки

Відразу наголосимо, що працівників-сумісників потрібно теж зазначати у графіках відпусток.

У Законі про відпустки для сумісників не зазначено винятків щодо включення їх відпусток до графіка відпусток:

1. черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджує роботодавець за погодженням з трудових колективом, і доводяться до відома всіх працівників;
2. при складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки).

У загальному випадку відпустки за сумісництвом надаються так само, як і відпустки за основним місцем роботи. Тобто керуємося загальними правилами.

Важливо! У сумісника немає обов’язку іти у відпустку одночасно за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Також щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надають сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. У роботодавця за сумісництвом немає можливості відмовити суміснику у наданні відпустки повної тривалості тоді, коли працівник збирається у відпустку за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

За загальним правилом сумісник має право за власним бажанням отримати щорічну відпустку повної тривалості до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Це передбачено пунктом 6 частини сьомої статті 10 Закону України «Про відпустки».

Однак під час дії воєнного стану потрібно враховувати спеціальні правила статті 12 Закону №2136. Роботодавець може відмовити у наданні відпустки, якщо працівник залучений до:

• виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури;
• виробництва товарів оборонного призначення;
• виконання мобілізаційного завдання.

Виняток становлять відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами і відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Якщо тривалість щорічної відпустки за основним місцем роботи перевищує тривалість оплачуваної відпустки за місцем роботи за сумісництвом, працівник може подати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Роботодавець за місцем роботи за сумісництвом зобов’язаний надати таку відпустку на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи (пункт 14 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки»).

Якщо за основним місцем роботи працівник має право на відпустку більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, то на підставі ст. 26 Закону «Про відпустки» йому в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження зарплати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Працівники-сумісники мають право не лише на щорічну основну відпустку, а й на інші види відпусток, зокрема, на:

1. додаткову соціальну відпустку для працівників, які мають дітей;
2. відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами;
3. відпустку для догляду за дитиною (Лист Мінсоцполітики від 05.08.2016 №438/13/116-16).

Виняток – навчальна відпустка! Стаття 217 КЗпП передбачає, що на час перебування у додатковій навчальній відпустці за основним місцем роботи за працівником зберігається його середній заробіток. При цьому відпустка у зв'язку з навчанням сумісникам не передбачена. Працівник може на час навчальної відпустки за місцем роботи за сумісництвом оформити або відпустку без збереження заробітної плати, або щорічну оплачувану відпустку. Роботодавець йому відмовити не може (лист Мінпраці від 16.05.2006 №172/13/116-01).

Бронювання сумісників та військовий облік 

Працівника можна забронювати за місцем роботи за сумісництвом, якщо роботодавець має право на бронювання, працівник відповідає вимогам Порядку №76 та саме цей роботодавець враховує його у своїй загальній кількості військовозобов’язаних.

Однак  з 3 липня 2026 року працівник, який працює за сумісництвом на іншому критично важливому підприємстві, в установі чи організації, враховується у загальній кількості військовозобов’язаних лише за одним місцем роботи — там, де строк трудових відносин із ним є найбільшим.

Основне місце роботи не має автоматичного пріоритету. Якщо трудові відносини за сумісництвом тривають довше, працівника можуть враховувати та бронювати саме за місцем роботи за сумісництвом.

Сам факт укладення трудового договору не створює безумовного права на бронювання. Необхідно також враховувати статус роботодавця, встановлену квоту, зарплатні умови, наявність відомостей у державних реєстрах та інші вимоги Порядку №76.

Ну і, звісно, військовий облік потрібно вести і для військовозобов’язаних працівників-сумісників.

У п. 16 Порядку №1487 зазначено, що персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їхньої роботи (служби) та покладається на керівників підприємств.

Також в п. 5 ст. 34 Закону №2232 зазначено, що персональний облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їхньої роботи або навчання та покладається на керівників підприємств незалежно від підпорядкування і форми власності. Тобто винятків для сумісництва не робиться.

Також у листі Головного управлінні персоналу Генштабу Збройних Сил України від 22.03.2023 №321/ЗПІ/114 вказано, що персональний облік осіб, що працюють за сумісництвом, здійснюється на загальних засадах, визначених Порядком №1487.

Читайте  також:

• Нові правила бронювання сумісників у «Дії» з 3 липня 2026: як перевірити переліміт
• Ліміт бронювання по-новому з 3 липня 2026 р.: як врахувати сумісників за одним місцем роботи за Порядком №76

Лікарняні або декретні сумісникам

Працівник має право на лікарняні як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом. Таке правило застосовують до страхових випадків, що настали з 4 квітня 2025 року відповідно до статті 22 Закону України №1105-XIV.

З 1 травня 2026 року для розрахунку лікарняних суміснику можна використати один із двох документів:

• довідку про заробітну плату за основним місцем роботи за формою з додатка до Порядку №1266;
• дані про нараховану зарплату з Реєстру застрахованих осіб — довідку ОК-7.

Це передбачено пунктом 30 Порядку №1266 у редакції постанови КМУ від 29.04.2026 №533.

Відомості про доходи потрібні, щоб перевірити, чи не перевищує сумарна зарплата працівника за основним місцем роботи та за сумісництвом максимальну величину бази нарахування ЄСВ. Якщо в ОК-7 немає даних за окремі місяці розрахункового періоду, доцільно використати довідку з основного місця роботи.

Без підтвердження доходу роботодавець не може правильно обчислити середню зарплату сумісника. Тому працівника варто письмово повідомити про необхідність надати довідку за формою Порядку №1266 або ОК-7.

Як зазначати сумісників в табелі обліку робочого часу? 

Робочий час за кожним трудовим договором обліковують окремо. Тому для працівника, який працює у того самого роботодавця за основним місцем роботи та за внутрішнім сумісництвом, у табелі передбачають два рядки: окремо відображають години за основною посадою та окремо — за посадою за сумісництвом.

Індексація зарплати сумісників

Заробітну плату за сумісництвом індексують лише після отримання довідки з основного місця роботи. У ній мають бути зазначені сума доходу, що підлягає індексації, та розмір уже проведеної індексації.

На підставі цієї довідки роботодавець визначає суму доходу за сумісництвом, яку можна проіндексувати. Загальна сума індексованого доходу за основним місцем роботи та за сумісництвом не повинна перевищувати прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Довідку видають працівникові на його вимогу відповідно до пункту 7 Порядку №1078. Якщо сумісник її не надав, роботодавець не може встановити, яку частину доходу вже проіндексовано за основним місцем роботи. Тому до отримання довідки індексацію зарплати за сумісництвом не проводять.

Суміщення – це не сумісництво!

Наостанок підкреслимо, що суміщення і сумісництво – поняття не тотожні.

Працівникам, які виконують на тому самому підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (ст. 105 КЗпП).

Важливо!

Якщо сумісництво – це окремий трудовий договір, то суміщення є додатковою роботою за окрему плату.

Унаочнимо у таблиці 3 умови запровадження суміщення.

Таблиця 3. Запровадження суміщення